Оліївську громаду і мої рідні Троковичі знову огортає сум. На жаль, невтішна звістка прийшла на нашу рідну вулицю Рубанівську. Смертю хоробрих поліг наш земляк, сусід, молода людина, справжній син українського народу, справжній Герой Цалко Дмитро Олегович.

У це важко повірити. Адже здається ще вчора ми зустрічалися на вулиці, віталися, Дмитро як завжди був енергійний, життєрадісний, привітний. Його енергії, здається, не було меж. Він так поспішав жити. Поспішав встигнути. Лишившись без батька на його плечі лягло піклування про матір, братів та сестер. Порався вдома по господарству, допомагав матері, встигав працювати, аби заробити на хліб. Ніколи не боявся ніякої роботи.

Створив власну родину. З дружиною виховували двох діток. Мав багато планів, мрій.

Війна змінила все. Пішов захищати Батьківщину, рідний край. Сумлінно виконував поставлені завдання. Та на жаль, 9 січня 2026 року ця війна обірвала його молоде життя так рано. Дмитро Олегович поліг смертю хоробрих, виконуючи бойове завдання в ході ведення бойових дій в обороні селища Шевченко Покровського району Донецької області. Дмитро брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки наших співгромадян.

У скорботі розділяємо біль втрати родини. Висловлюємо щирі співчуття матері Героя Галині Цезарівні, дружині Тетяні, його діткам, сестрам та братам, його рідним та близьким.

Подвиг Дмитра завжди буде в нашій пам’яті.

Вічна пам’ять Герою! Царство Небесне!