Орден за мужність III ступеня – це звучить гордо… Але ріже лезом на дрібні шматочки помітка “посмертно”.

За особисту мужність, самопожертву та незламність у боротьбі за Україну відповідно до Указу Президента України, нагороджені посмертно орденом «За Мужність» ІІІ ступеня –

Король Сергій Віталійович

Войцих Андрій Андрійович

Нагороди вручені брату Сергія – Руслану Віталійовичу та матері Андрія – Наталії Вікторівні.

💔Король Сергій Віталійович… Боєць з позивним “Ізя”. Він завжди йшов попереду усіх, як і личить справжньому захиснику. Мав дуже мирну професію і став вмілим Воїном.

Сергій народився в с.Тарасівка і був найменшим у багатодітній родині, рано осиротів. Закінчив Коноплянську школу, навчався в Іванівському професійно-технічному училищі.

Разом з сім’єю проживав в Чорноморську та мав двох донечок – Валерію і Єву.

Коли ворог вторгся на нашу землю, 27 лютого 2022 року, Сергій прийшов до військкомату і вже звідти був відправлений до Одеси для проходження підготовки.

А потім був Миколаївський та Херсонський напрямки.

Його серце пересталось битись в Олександрівці Херсонської області, де отримавши важке поранення, продовжував боротись до останнього.

30 березня 2024 року Герой перепохований в рідному селі Тарасівка.

💔Войцих Андрій Андрійович…
Боєць з позивним “Борець” був одним із найкращих операторів свого відділення та став навічно Янголем в небі.

Народився Андрій 14 липня 2002 року року. Навчався в Катерино-Платонівській загальноосвітній школі. Після 9-го класу вступив до Державного навчального закладу “Одеське вище професійне училище торгівлі та технологій харчування”.

Світлий. Добрий. Товариський. З дитинства залюблений у спорт. Саме з того часу мав псевдо Борець.

За місяць до завершення строкової служби хлопця, в країні розпочалося повномасштабне вторгнення ворога. Андрій відразу підписав контракт та почав військову службу оператором БПпЛа.

Мав поранення та після реабілітації повернувся на фронт.

Відчайдушний. Сміливий. Завжди попереду.

5 січня 2025 року під час виконання бойового завдання біля околиць населеного пункту Єлизаветівка Покровського району Донецької області Андрій загинув.

Короткий життєвий шлях у Андрія, з них три роки – на війні. Та його ім’я навіки буде взірцем мужності й патріотизму.

Жодна нагорода, жодна відзнака не повернуть рідним дорогу їм людину. Але орден “За мужність” буде вічним свідченням відваги та самопожертви Героїв.

🖤💔Схиляємо голови в пошані перед пам’яттю Сергія та Андрія…