Останніми днями ми працюємо, щоби знайти рішення, які дозволять мінімізувати наслідки прильотів по енергетиці, що відбулися у четвер, та втримати життєзабезпечення міста.

Але є ще одна важлива правда, яку ця війна щоразу підкреслює. Ми маємо змінити саму логіку енергетичної безпеки. Останні роки ми з вами послідовно рухали Харків до того, що сьогодні називають енергетичним островом — коли місто не залежить від одного великого вузла, а має розподілені, взаємозамінні джерела енергії та тепла.

Важливо сказати чесно: ми ще не довели цю систему до кінця. Нам банально не вистачило часу, щоб завершити все, що було заплановано. Але навіть той шлях, який Харків уже пройшов, показує головне: децентралізація енерго- та теплопостачання — це не “модний тренд”. Це питання виживання. Нашого з вами. Всіх. Бо коли система побудована так, що удар по одному об’єкту може поставити під загрозу життя третини міста — це ризик, який країна не має права залишати “як є”.

Харків у цьому сенсі системно пішов шляхом енергетичної стійкості. І те, що ми з вами робимо зараз, — це не тільки про наше місто. Це про майбутню модель для всієї країни. Україна має шукати альтернативні шляхи централізованому опаленню та енергозабезпеченню: більше локальних рішень, більше резервування, більше гнучкості, більше захисту.