Осінь…
🕯Знову біль, знову втрата, що стискає серце.
Під час захисту України загинув наш земляк — Полозов Сергій Володимирович.
Він народився 19 жовтня 1984 року в місті Запоріжжя. Там минуло дитинство, юність, перші мрії та надії. Після школи Сергій навчався в Осипенівському вищому професійному училищі №61, працював у колгоспі «Дружба» Чернігівського району Запорізької області.
У 2010 році разом із родиною Сергій Володимирович переїхав до нашої громади — у село Радісне. Тихий, добрий, працьовитий — таким його знали односельці. Працював різноробочим, дбав про родину, про дім, про землю, що стала для нього рідною.
На початку повномасштабного вторгнення Сергій Володимирович добровільно став до лав захисників, щоб боронити Україну. До останнього подиху залишався вірним військовій присязі, своїй честі, своїм побратимам.
10 червня 2024 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Карлівка на Донеччині, Сергій зник безвісти.
Місяці тривоги й болісного чекання… Надія жила в серцях рідних, поки не стало відомо найтяжче — після процедури ідентифікації підтвердилося: старший солдат Полозов Сергій Володимирович загинув.
13 жовтня 2025 року у місті Снятин на Івано-Франківщині Героя провели в останню путь. У скорботі й глибокій шані схиляємо голови перед світлою пам’яттю Сергія Володимировича. Він віддав життя за кожного з нас, за свободу, за Україну. Його подвиг назавжди залишиться у серцях рідних, побратимів, усіх, хто його знав.
Вічна пам’ять. Вічна шана. Вічна слава Герою України!