ПАМ’ЯТІ ЗАХИСНИКА МИКОЛИ ПРУХНІЦЬКОГО
Микола Станіславович Прухніцький народився 24 червня 1981 року в тихому селі Шершні Барського району. Його дитинство проходило серед простих радощів і родинного тепла: батько Станіслав Антонович працював у колгоспі, мати Станіслава Леонтіївна дбала про культурне життя села, а старша сестра Галина була його близькою подругою та підтримкою.
Навчався в Чемериській школі, де його завжди пам’ятали як добру, чуйну та дружню людину. Микола завжди був готовий допомогти, не шукаючи визнання. Він був опорою для матері, займався домогосподарством, дбав про близьких і вмів підтримати тих, хто поруч. Життя його було спокійним і простим, але наповненим людяністю та теплом.
Через стан здоров’я Микола не проходив службу в армії, але, незважаючи на це, завжди залишався людиною відповідальною та свідомою. 28 листопада 2024 року він став до лав Збройних Сил України, прагнучи робити свій внесок у безпеку та майбутнє країни. Але 25 грудня того ж року його серце зупинилося — гострий інфаркт міокарда забрав Миколу у медичному пункті військової частини А7641 у Кам’янець-Подільському.
Микола не мав подвигів на фронті, але його життя було повне іншої відваги — відваги бути щирим, турботливим, уважним до людей навколо. Його пам’ять залишається у тих теплих дрібницях, що він робив для рідних і друзів, у тих моментах підтримки і доброти, які залишають слід у серцях.
Світла пам’ять тобі, Миколо. Твоє життя — тихий промінь добра, який залишає слід, навіть якщо його не видно на великій сцені.