ПИСЬМЕННИЦЬКА ВАТРА НАД ЧЕРЕМОШЕМ

Письменницька ватра над Черемошем знову запломеніла на Верховинській Гуцульщині. Це літературний фестиваль, який започатковано 13 липня 2013 року у Франковій Криворівні, що її український етнограф і фольклорист Володимир Гнатюк назвав «Українськими Афінами». Відтоді літфест щороку збирає творців слова у горах.
Сьогодні Письменницькій ватрі» виповнилося одинадцять років. Вона має Всеукраїнський статус. Організаторами фестивалю виступили: Національна Спілка письменників України, Верховинський осередок НСПУ, Товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка, Верховинська селищна рада, відділ культури селищної ради, Історико-краєзнавчий музей «Гуцульщина».
Зустріч з творцями слова у гуцульській столиці
Поважне творче зібрання літературного фестивалю розпочалося у столиці Гуцульщини – Верховини в Світлиці музею «Гуцульщина». Звучить Державний гімн України «Ще не вмерла України». Учасники форуму хвилино мовчання вшановують пам’ять усіх Героїв України, які поклали свої голови на вівтар свободи і незалежності України.
Дозволь схилити небо до Карпат,
А зорями оплакати могилу,
Ні ти не вмер, бо сильний не вмира.
Ти в пам’яті живеш і брат, і сину!
Такі пісенні рядки відеокомпозиції до глибини душі вразили учасників літературного форуму і зокрема голову Національної спілки письменників, громадського діяча, поета, публіциста, редактора «Української літературної газети» Михайла Сидоржевського, який розпочав виступ під великим враженням пісенного слова, відчувши незглибимий душевний біль у серці.
Михайло Олексійович привітав від імені Національної спілки письменників присутніх літераторів, організаторів та учасників «Письменницької ватри над Черемошем».
– Мені дуже приємно бути у вас, – сказав п. Михайло, – глибинно осмислювати разом вами духовні цінності у контексті страшної війни, яку нав’язала нам путінська росія. Ваш край – це перлина у намисті українському, різнобарвному, це унікальна перлина, яка зараз разом з усією Україною переживає такий надзвичайно важкий період боротьби за соборність і незалежність. Разом з тим дуже добре і дуже важливо, що у такий надзвичайно складний час захисту нашої державності ви проводите літературні фестивалі. Так, сьогодні головний фронт – війна. Страшна війна, яка забирає життя цвіту нації – сміливих і відважних воїнів Збройних Сил України, мирного населення, дорослих і дітей. Наливається кров’ю і смертями рідна земля. Російський агресор все більше оскалює зуби. Але наші воїни не здаються. Вони боронять кожен клаптик рідної землі. Але є ще один фронт, він не всім видається актуальним, але він є надзвичайно важливим для збереження держави, нашої нації, культури, духовності, мови, наших традицій, української ідентичності. Це фронт духовний. Особливо з огляду на те, що сьогодні відбувається, що буде завтра, після війни. Віримо: війна завершиться, і, зрозуміло, завершиться з відстоюванням інтересів Української держави, української нації.
Дуже важливо, що і у вас є люди, творчі особистості, працівники культури, освіти, «Просвіти», які тримають духовний фронт. Ну що, здавалося б, поезія чи художній твір, але вони працюють. якщо хтось з письменників виступає і говорить речі правдиві, чесні – люди слухають, вслухаються у них і вірять, тому що зараз змінилися критерії сприйняття почутого, побаченого у контексті війни, в контексті тих драматичних випробувань, які ми зараз усі переживаємо. Тому дуже добре, що ви проводите такі літературні фестивалі, і пан Василь Нагірняк – промоутер цього дійства – одинадцятий рік постіль разом з вами тримає цей культурний фронт. Тому величезна подяка від Спілки письменників і п. Василю, і всім вам, і керівництву верховинської влади, яке залучене до цього творчого дійства. Без вас не було б його у такому масштабі. Спасибі.
Так, ми збережемо свої позиції, але навіть після перемоги триватиме боротьба за нашу українську культуру. Знаєте, не всі чиновники сьогодні, (а я маю зустрічі в інших регіонах, маю досвід спілкування на рівні областей, районів, громад по всій Україні) розуміють вагу і значення культури. Повірте, далеко не всі розуміють. І дуже добре, що у вас таке розуміння є на рівні влади у вирішенні творчих питань, у співпраці з творчою письменницькою інтелігенцією. Це насправді дуже важливо. Я щиро дякую вам за це, бо саме ці осередки культури, осередки духовності, які є, випромінюють імпульси, які впливають на інших людей. І саме ці осередки зберігають довкола себе, у своєму середовищі наші національні надзвичайно важливі і традиції, і культуру і духовність, і історію, і мову, Тому ми мусимо зберегти усі ці цінності й передати нащадкам, наступним поколінням. Саме на таких людях – носіях духовності, культури, рідного українського слова тримається майбутнє України. Якщо ми збережемо українську культуру, все українське, а ми збережемо, – Українська держава буде.
Михайло Сидоржевський прочитав уривок з майбутнього роману про українські реалії і у владі, і на фронті, і в українському суспільстві, які заставлять кожного глибоко задуматись.
Далі вів розмову з аудиторією Ярослав Ткачівський – заступник голови Національної спілки письменників України, член Секретаріату та правління НСПУ, поет і прозаїк, поет-пісняр, журналіст. Він розповів про свої твори на воєнну тематику, про сільських хлопців, сміливців-українців, які закривають своїми серцями на полі бою рідну Україну. А матері продовжують чекати синів зі смертоносної війни. Біль і туга крає їхні серця і душі. Гіркі слова смутку та печалі на душі і серці матінки Тамари Гергелюк з Верхнього Ясенова – її син, старший лейтенант ЗСУ, капелан «Катана» Михайло Гергелюк віддав усього себе заради світла, заради сонця, заради нового дня у Вільній Україні. Ярослав Ткачівський подарував учасника письменницького зібрання кілька власних поезій.
Спілкувалися з аудиторією, зачитували уривки з творів та декламували поезії письменники і поети Верховинщини: Василь Нагірняк – член Національної спілки письменників, голова Верховинського осередку НСПУ, заслужений журналіст України; Ганна Ілійчук – письменниця, поетеса, яка пише мовою гуцульських предків; Лариса Ігнатова-Братешко – поетеса зі Слобожанщини, для якої Верховина стала другим рідним домом, і яка живе Карпатами, Гуцульщиною; Світлана Опрук – молода поетеса, яка видала кілька поетичних збірок; Василина Янушевська-Шкрібляк – авторка п’ятьох книг казок та оповідань яка прославилася не лише своїми художніми роботами (зокрема вишивкою), але й літературним хистом, пишучи для дітей та дорослих про гуцульські традиції та життя. Вона відома, як колоритна постать, що зберігає і популяризує карпатську культуру, поєднуючи в собі талант майстрині та письменниці; Василь Тупилюк, який презентував книжку оповідок «Кличь трембіти», поважний краєзнавець. Він описує звичаї та обряди гуцулів, природу рідного краю – іноді з помірним гумором та містикою.
Перший день літфесту «Письменницька ватра над Черемошем» завершився прийняттям резолюції, яку оприлюднив член НСПУ Василь Нагірняк. Висловлено подяку керівництву та депутатам Верховинської селищного ради за сприяння та фінансову підтримку книго-видавничої справи, «Гуцульського калєндаря», альманаху «Писанка», журналу «Гуцульщина» та мас-медіа краю. Учасники «Письменницької ватри»» звертаються до Верховинської селищної ради з пропозицією заснувати спільно з письменницькою організацією, починаючи з 2027 року, літературну премію імені Петра Шекерика-Доникового – письменника і громадсько-політичного діяча, автора роману «Дідо Иванчік», написаного мовою гуцульських предків і визнаного «енциклопедією гуцульського життя». Сприяти у влаштуванні у гуцульській столиці – Верховині Музею книги про гуцулів і Гуцульщину. Звернутися до голови Івано-Франківської ОВА Світлани Онищук та голови Івано-Франківської обласної ради Олександра Сича з проханням надати фінансову підтримку у створенні та облаштуванні в селищі Верховина Музею книги про гуцулів і Гуцульщину.
Письменницька ватра запалала
у найвисокогірнішому селі України Перехресному
Наступного фестивального дня письменницьке товариство попрямувало до гуцульської громади на високогір’я – у село Перехресне, яке стрімко піднялося на височінь 1118 метрів над рівнем моря. Найвисокогірніше українське село Перехресне знаходиться на перехресті чотирьох шляхів, які горнуться плаями, ґрунями і довжелезними гірськими хребтами до Господньої краси Покутсько-Буковинських Карпат. Сміливці-відчайдухи піднялися на високий гірський хребет 250 літ тому. І подали руки Господу, який розселив їх по усіх верхах. Та вберею лісів від холоду-студені не зігрів, від пекучого сонця не затримав. Гірська вберя лісів леліє кришталеві потоки і струмки у западинах. Як мати немовля – пестить їх, голубить, береже для дорослого життя. А воно починається тут, на схилах. Потоки Широкий, Стусівський, Перехід несуть чисті джерела з північного схилу хребта і впадають у ласку до свого дєді – Чорного Черемошу.
А що тримає гуцулів на Перехреснянському хребті, де щодосвітка вітаються з Господом, бо Він у чистих карпатських росах вмивається на горі, та кажуть Йому «Надобраніч», як вкладається спати село? А хіба треба більше людині, де за крок до неба – її Господь. Де чути, як Він дихає, як молиться за стражденних і нужденних та зсилає ласку на них. Та й сам Господь, певно, звик уже до перехреснянців своїх. На альпійських луках та схилах хребтів стеляться розмай-красою запашні медоносні трави. Липень вкриває гори сіножатями. Маржина приносить до господи цілюще молоко, з якого ґазди роблять сир, масло, бринзу та вурду.
Від будинку урядника, що гонорово сидить на найвищому в селі ґруні, як би ’ с те хотіли, можете перейти хмарами на Говерлу. Карпатська красуня – ось вона, на долоні. І вершину Чорногірського Попівана з баштою-ротондою колишньої обсерваторії звідси також уздрите. Не так вже й далеко до гори Круглої. Махнеш рукою – і ти вже на полонині Скупова. Божа рука розписала Перехреснянський хребет та його гірські схили іконостасом смарагдових ґрунів, округлих затаєних угловин та посріблених струмків-потоків із сардаками зелених лісів наопашки. Милуйся, любуйся, спостерігай цю неземну дивовижну красу.
І ось в цьому Господньому краї письменників гостинно зустрічають педагоги та учні біля гімназії імені Михайла Вахнюка й вручають голові НСПУ Михайлові Сидоржевському хліб-сіль на вишитому рушнику. А після у світлиці Перехресненській гімназії Верховинської селищної ради відбувається зустріч з літераторами. Гостей радо вітають директор гімназії Ольга Зюбак, староста старостинського округу Олег Маротчак і дякують за можливість спілкування з такими поважними творчими особистостями.
Письменники Михайло Сидоржевський, Ярослав Ткачівський, Василь Нагірняк, Василь Шкурган, Лариса Ігнатова-Братешко поділилися з аудиторією літературними доробками, новими творами і подарували для бібліотеки гімназії випущені у світ власні книги. Виступаючі прокоментували глибокий за змістом напис на класній дошці: «Тільки велика людина може навчити маленьке серце». Саме так: і педагоги, і письменники повсякденною учительською наукою, мудрим і правдивим Шевченковим словом мусимо закладати в юні серця зерна освіти і просвітництва, реалії історичної правди і патріотизм, бо вже завтра нашим учням, підростаючому цвіту нації захищати українську націю від ворожої нечисті завойовників і будувати вільну і незалежну самостійну Українську державу.
Після завершення творчої зустрічі письменники піднялися на гірську вершині біля підніжжя гори Чуга, а голова НСПУ Михайло Сидоржевський запалив на перехресті двох гірських хребтів Карпат одинадцяту Письменницьку ватру.
Два дні гуцули-верховинці разом з письменницьким товариством пригорнулися серцем і душею до українського слова. Рідне українське слово, як рідну матір не вибирають. Воно святе. Воно славить наших непереможних воїнів. Наші молоді воїни-гуцули повернуться у гори, стануть до мирної праці. Молоді літувальники знову поженуть отари на високогірні полонини. Налиються золотим колосом хлібні пшеничні лани по всій Україні. Настане Новий день над Україною.
На звершення висловлюємо щире спасибі керівництву Національної спілки письменників – Михайлові Смдоржевському та Ярославу Ткачівському, верховинським літераторам Ганні Ілійчук, Ларисі Ігнатовій-Братешко, Світлані Опруку, Василині Янушевській-Шкрібляк, Василю Тупилюку, модератору письменницького дійства Марії Яченко, верховинській владі й усім вам, дорогі верховинці, за величезний вияв поваги і любові до рідного українського слова, до культури української і правічного, незборимого ніким і ніколи великого українського народу.
Розгорайся і пломеній від бистроплинного Черемоша до Дніпра-ріки і по всій Україні «Письменницька ватра над Черемошем».
До зустрічі на Дванадцятому Всеукраїнському літературному фестивалі «Письменницька ватра над Черемошем» в наступному році у Вільній Соборній Незалежній Україні без найжорстокішого у світі кривавого ворога-москаля, якого наші відважні ЗСУ виженуть раз і назавжди з рідної землі.
Слава Україні!