🇺🇦 🕯 ПРОЩАННЯ ІЗ ЗАХИСНИКОМ УКРАЇНИ МАКСИМОМ КОЧУБЕЄМ
🇺🇦 🕯 Сьогодні наша громада з гіркотою в душі та пекучим болем в серці попрощалася із Захисником України, полеглим КОЧУБЕЄМ Максимом Григоровичем.
🇺🇦 Героями не народжуються, ними стають в певні моменти життя і за певних обставин, і у людини завжди є вибір – ставати ним, чи відступити. Максим не відступив і обрав шлях Героя, який пройшов з гідністю.
🕯 Церемонія прощання та панахида за загиблим відбулися у Свято-Успенському Кафедральному Соборі ПЦУ у м. Полтава. Далі жалобний кортеж вирушив до рідного села Максима – Пристанційного, де на подвір’ї рідної домівки відбулася панахида. Потім жалобна процесія вирушила на Пристанційнівський цвинтар, до місця останнього прихистку Героя.
🇺🇦 🕯 В Полтаві, в Малій Перещепині та в рідному селі вдячні земляки зустрічали та проводжали траурний кортеж, стоячи на колінах, з прапорами та квітами, автівки, що їхали назустріч, зупинялися на знак пошани.
🇺🇦 Яким за життя був загиблий Герой розповіли Головний сержант відділення військово – цивільного співробітництва Полтавського РТЦК та СП Юрій ПОВ’ЯКАЛО та директорка Пристанційнівської гімназії Наталія БАЛЯ.
🇺🇦 Максим Григорович народився 30 червня 1978 року в Пристанційному. Тут зростав, пішов до школи, яку закінчив у 1993 році.
Після школи вирішив отримати професію в Полтавському електротехнічному технікумі, після закінчення якого в 1997 році, працював за спеціальністю – оператором верстатів з числовим програмним забезпеченням на Полтавському тепловозоремонтному заводі.
🇺🇦 У травні 2000 року був мобілізований на строкову службу до лав ЗСУ, яку проходив в Українському Криму в Севастополі.
Після демобілізації тривалий час працював електромеханіком електрозв’язку Укртелекому.
Вже працюючи в Укртелекомі вирішив здобути вищу освіту і вступив до Полтавського військового інституту зв’язку, який успішно закінчив.
🇺🇦 З 2015 року Максим КОЧУБЕЙ служив у військовій частині в Полтаві на посаді старшого солдата, начальника електростанції відділення телекомунікаційного зв’язку роти зв’язку БЗ та РТЗ. В зону бойових дій потрапив у травні 2024, був стрільцем – снайпером.
🕯На жаль, 26 червня 2024 року наш Герой загнув внаслідок штурмових дій ворога поблизу н.п Євгенівка Покровського району на Донеччині. Понад рік рідні не знали про його долю і ось надійшла звістка про ідентифікацію його тіла.
💛💙Максим був дуже добрим, вихованим, відповідальним, товариським, завжди за першим покликом приходив на допомогу, дуже любив тварин і ця любов була взаємною, мав багато друзів та користувався в їхньому колі беззаперечною повагою та авторитетом. Він був справжнім патріотом, тому коли Батьківщина покликала на захист, не вагався.
🇺🇦 🕯 Востаннє загиблому Максиму КОЧУБЕЮ віддали військові почесті на кладовищі. Головний сержант відділення військово – цивільного співробітництва Полтавського РТЦК та СП Юрій Пов’якало вручив мамі Захисника Державний Прапор України, який почесна варта зняла з його домовини. На честь воїна пролунав трикратний стрілецький салют.
🇺🇦 🕯 Це найтяжча втрата для родини і безмежно тяжка втрата для України. Неможливо добрати слів, щоб бодай трохи полегшити біль від втрати рідної людини, але ми розділяємо його з рідними Максима і висловлюємо щирі співчуття мамі Валентині Іванівні, брату Андрію, всій родині та близьким Героя.
Нехай душа загиблого Захисника знайде вічний спокій і залишить в наших серцях вічну пам’ять.
🇺🇦 Слава українському воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас!🇺🇦