🇺🇦Памʼяті Героя України Вʼячеслава Бурдейного🇺🇦
🇺🇦Герої не вмирають, поки їх памʼятають🇺🇦

Він впав не в казці — в чорній тиші бою,
Де крик землі змішався із війною.
Де небо рвалось громом навпіл, вдвічі,
Де смерть дивилась прямо в його вічі.

Він впав за нас — не за медалі й славу,
А за дитячий сміх, за мову праву,
За хату з світлом, за стареньку неньку,
За Україну — зранену, маленьку.

Він знав, що може більше не вернутись,
Та серце не дозволило зігнутись.
Він обіймав востаннє рідну землю,
І шепотів: “Я вистою… Я встигну…”

А куля — зрада, темна і холодна,
Зламала день, життя, дорогу, подих.
І впав герой, немов свічка на вітрі,
Та не погас — він став для нас світліший.

Мати кричала — небо розривалось,
Її “Синочку” в землю врізалось.
Сльоза впадала в чорну, мокру глину,
І кожна — мов прокляття цій війні безсилий.

Він був живий — любив, сміявся, мріяв,
Хотів дітей, весни, тепла, надії.
Хотів вернутись, хліб тримати в руках,
Та замість дому — став рядком в піснях.

Йому навіки двадцять, тридцять, мало…
Життя так рано крила обірвало.
Він не встиг жити, не встиг насміятись,
Лиш встиг за нас до смерті відстоятись.

Тепер він — тиша між двома ударами,
Він — прапор, змочений гіркими сльозами.
Він — кожен крок, що робимо ми вперто,
Він — наша правда, вистраждана смертю.

Земля прийняла тіло, мов святиню,
Бо впав герой за неньку-Україну.
А душа злетіла в небо журавлем,
Щоб берегти нас світлом і теплом.

Ми плачемо — бо біль не має краю,
Бо кожен день когось ще ми втрачаєм.
Та поки пам’ять б’ється у серцях —
Герої живі. В піснях. У словах.

Спи, воїне, під небом синьо-жовтим,
Ти не дарма упав — ти був незломний.
Ми вистоїм. Ми доживем за двох.
Ти — не помер. Ти — в серці. Ти — наш Герой🇺🇦

Написано: 28.12.2025
Автор: Сарман Ольга Вікторівна