Пам’ять про загиблих не зникає…

Пам’ять не має терміну давності. Вона не стирається часом, не тьмяніє від років і не зникає разом із болем. Пам’ять про тих, хто віддав своє життя за свободу, за Україну, за майбутнє — живе в кожному серці, в кожному подиху нашої землі.

Вони пішли, але не зникли. Вони стали частиною неба, вітру, тиші між ударами серця. Вони — у наших молитвах, у сльозах матерів, у поглядах дітей, які ростуть з гордістю за своїх батьків-героїв. Вони — у кожному кроці вперед, який робить наша країна, бо цей шлях вистелений їхньою жертовністю.

Ми схиляємо голови перед Героями. Перед тими, хто не вагаючись став на захист рідної землі. Хто обрав честь замість страху, обов’язок замість спокою, життя інших — замість власного. Їхня мужність — не просто приклад, це фундамент нашої свободи.

Особливі слова — родинам загиблих. Матерям і батькам, які втратили синів і доньок. Дружинам і чоловікам, які втратили коханих. Дітям, які рано подорослішали. Ваш біль — невимовний. Ваші сльози — святі. Ваша сила — неймовірна. Дякуємо вам за виховання справжніх людей, справжніх воїнів, справжніх Героїв.

Ми ніколи не зможемо повернути тих, кого забрала війна. Але ми можемо і мусимо берегти пам’ять. Називати імена. Розповідати історії. Запалювати свічки. Жити так, ніби вони завжди поряд.

Герої не вмирають — вони переходять у вічність. Вони залишаються з нами у справах, у словах, у нашій боротьбі та в нашій надії. Поки ми пам’ятаємо — вони живі. Поки ми вдячні — вони поруч.

Вічна пам’ять полеглим Героям.
Вічна шана їхньому подвигу.
Низький уклін родинам.