Пам’ять – це нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок нашої Вітчизни написано кривавим і чорним, це і Голодомор,і Революція Гідності, і четвертий рік повномасштабної війни російського окупанта проти нашої держави.

У ці поминальні дні, коли ворог знищує Україну,в Микулинецькій громаді проведено панахиду, за душі тих невинних людей, котрі були замордовані голодом,які відстоювали на Майдані нашу свободу та незалежність і душі тих невинних людей, які загинули під час ракетного обстрілу в місті Тернопіль, та усіх містах України.

Саме національна пам’ять робить нас сильнішими, надає сил для подальшої боротьби. Зроніть сльозу. Бо, ми не мали сліз.
Заплачте разом, а не наодинці.
Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,
Що мали зватись гордо — українці.
Заплачте! Затужіть! Заголосіть!
Померлі люди стогнуть з тої днини,
Й благають: українці, донесіть
Стражденний біль моєї України!

Згадайте нас — бо ж ми колись жили.
Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!
Ми в цій землі житами проросли,
Щоби днів лихих не знали Українці!!!