Пам’ять, що єднає покоління: у Калуші зустрілися нащадки переселенців із Надсяння

У недільний день, 9 листопада, у виставковій залі КЗ «Музейно-виставковий центр Калуської міської ради» панувала особлива, щемлива атмосфера. Тут зібралися нащадки тих, кого у 1944—1951 роках примусово переселили з рідних земель Надсяння — територій, які стали жертвами радянсько-польської угоди про «взаємний обмін населенням».

Присутні ділилися родинними спогадами, болем і надією, згадували, як їхні батьки й діди залишали свої домівки, забираючи лише найцінніше — українську пісню, мову, традицію. Зустріч модерувала Оксана Максим’як.

Багато переселених тоді оселилися саме в Калуші, де нині діє товариство «Надсяння». Його очільник Юрій Соколовський підкреслив, що пам’ять — це міст між поколіннями, а щорічні поїздки калушан на рідні землі їхніх предків — це повернення до витоків, до свого духовного коріння.

Символом єдності та незнищенності українського духу став виступ народного фольклорно-етнографічного хору «Доленька», який уже 30 років прославляє Калуш і всю Івано-Франківщину на українській і світовій сцені. І цього дня зал наповнила українська пісня — жива пам’ять роду, що пережила депортації, війни і забуття.

На запрошення учасників хору на зустріч завітала народна депутатка України Оксана Савчук, родина якої також зазнала депортації. Вона поділилася особистими враженнями від відвідування покинутих хат на Херсонщині та Донеччині, де сьогодні через війну повторюється біль минулих поколінь.

«Ми маємо говорити про це — про кожну депортацію, кожну зруйновану домівку, кожну долю…», — наголосила пані Оксана.

Ця зустріч стала свідченням незламності пам’яті, сили духу та любові до рідної землі. Калуш пам’ятає своїх переселенців — і саме в цій пам’яті народжується єдність і віра у майбутнє.