🕯 Папаєвич Петро Тимофійович — ім’я Героя, яке назавжди залишиться в наших серцях, а його відвага і жертовність — приклад для всіх нас…

Сьогодні ми прощалися з нашим відважним Захисником.
Біля рідного дому, у храмі та на кладовищі зібралися рідні, друзі, побратими, односельці — усі, хто прийшов віддати останню шану Герою.

Поруч — син Назар, теж військовий, з серцем, сповненим невимовного болю за тата: “Тату, я стоятиму… Я захищатиму… Я стану ще сильнішим… Нас не зламати…”

Поруч — дружина Петра та доньки, онуки, з очима, сповненими невимовної туги й любові. Їхній біль — безмежний, їхня гордість за чоловіка й батька — незгасна. Герой залишив їм силу свого серця, любов до України та приклад, який житиме у їхніх серцях назавжди.

Сьогодні пішов батько, чоловік, дідусь, побратим, сусід — той, хто ніколи не ховався за чужі спини, хто завжди йшов першим, хто вмів підтримати словом і вчинком.

Такі, як Петро Тимофійович, не зникають. Вони живуть у своїх дітях, у своїх вчинках, у своїй землі, яку любили до останнього подиху.
Живуть у кожній молитві, у кожній вдячній думці, у кожному нашому кроці до перемоги.

Низький уклін Тобі, Герою 🙏
А ми — продовжимо стояти.
За Тебе
За Україну 🇺🇦