Початок року приніс ще одну гірку втрату…

11 січня ми проводжатимемо Героя – Ігоря Корженкіна, чий останній шлях до Тупичева пролягатиме через рідну Городню.

Він народився 6 листопада 1980 року в Городні. Тут, у школі №2, робив свої перші кроки, дорослішав, відкривав для себе світ. Ще юнаком ніколи не цурався роботи. Після строкової служби створив сім’ю, жив і працював у Городні. Тривалий час займався підприємницькою діяльністю, й багато хто пам’ятає його як добру, чемну, щиру людину. Пізніше одружився вдруге й проживав у Хрипівці. Працював у ТД «Ратібор», де також здобув щиру повагу колег.

Та коли рідна земля потребувала захисників, він не вагався ані хвилини. 5 січня 2023 року його було мобілізовано. Він особливо болісно переживав за своїх дітей — завжди турботливий батько, який понад усе хотів уберегти їх від жахів війни. Після навчання в Німеччині він став командиром танка. Пишався своєю службою і гідно виконував свій обов’язок.

Та 5 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині він зник безвісти.

Рідні чекали… сподівалися… вірили в його повернення. Бо він обіцяв. Чотирнадцять довгих місяців очікування, звернень, пошуків і молитв.
І один страшний телефонний дзвінок, що обірвав усе — збіг по ДНК.
Дзвінок, який розбив серце, залишивши по собі лише біль і спустошення.

У Героя залишилося троє дітей: доросла донька та двоє молодших синів.

11 січня, у неділю, о 10:00 ми зустрічатимемо Героя біля скверу «Гармати». Траурна процесія пройде вулицями Чернігівською та Троїцькою, повз Алею Героїв, вулицею Захисників України. Відспівування й поховання відбудуться у Тупичеві.

Відкладіть свої справи і вийдіть на вулиці, щоб віддати шану Воїну, сказати йому останнє «Дякую». Схиліть голови, станьте на коліна перед подвигом чоловіка, який захищав кожного з нас.

Щирі співчуття рідним і близьким. Нехай Господь дасть сили витримати цей нестерпний біль утрати.