💙💛 Про небайдужість. Про пам’ять. Про людей.

Сьогодні до селищної ради завітала жителька Торчина — Наталія Никитюк. Вона принесла власноруч виготовлений букет квітів і стрічок у синьо-жовтому поєднанні.

Пані Наталія звернула увагу, що на нашій Алеї пам’яті, біля центральної дошки, наразі немає квітів, і вирішила зробити свій маленький, але такий важливий внесок у спільну справу — вшанування наших Героїв.

Це надзвичайно зворушливо — коли люди не проходять повз. Коли пам’ять живе не лише в офіційних заходах, а й у щирих вчинках.

Ми всі розуміємо: Алея пам’яті — це святе місце для нашої громади. Тут — не просто імена. Тут — наші рідні, близькі, друзі, сусіди, люди, які жили поруч із нами, яких ми знали, з якими спілкувалися, сміялися, працювали.
Тому це місце потребує особливої уваги, догляду і шани.

Нам приємно бачити, що жителі громади долучаються до добрих справ, допомагають облагороджувати цю територію, вкладають у неї частинку свого серця. Бо пам’ять — це не лише слова, це дії.

Варто також зазначити, що син пані Наталії з початку повномасштабного вторгнення і до сьогодні захищає нашу державу від ворогів. Можливо, саме тому її серце так гостро відчуває важливість таких місць пам’яті.

Саме з таких вчинків і складається наша спільна відповідальність — берегти пам’ять, робити добро, підтримувати одне одного.
Нехай наша Алея пам’яті буде доглянутою, гідною, живою. Нехай вона слугує місцем пам’яті для молоді, для всіх жителів громади і, найперше, — для рідних наших Героїв.

Дякуємо за небайдужість.
Дякуємо за серце.
Дякуємо за пам’ять. 🕯️💙💛