💙 П’ятниця без бар’єрів у нашій громаді! ♿️✨
Щоп’ятниці ми говоритимемо про безбар’єрність — у спілкуванні, просторі, послугах і ставленні одне до одного.
Це наша спільна ініціатива, щоб зробити громаду зручнішою, доступнішою та дружнішою до всіх.

🗓 На сторінках громади ви дізнаєтеся:
🔹 як правильно вживати терміни безбар’єрности;
🔹 як комунікувати з людьми з інвалідністю;
🔹 як зробити простір навколо себе комфортним для кожного;
🔹 приклади, що надихають 💪

Разом крок за кроком створюємо суспільство без бар’єрів ❤️

1️⃣💬 Не кажіть більше, ніж є насправді
Іноді ми схильні драматизувати, особливо це властиво медіа 📰, яким потрібно зробити історію максимально емоційною, щоб привернути увагу.
У таких текстах часто з’являються гіперболи — слова-перебільшення.

Між висловами «людина, яка користується колісним кріслом» і «людина, прикута до візка» є відчутна різниця, правда ж? 🤔
Адже людина ні до чого не прикута — колісне крісло 🦽 це засіб пересування, а не символ обмеження.

Інший приклад — фраза «смертельний діагноз». Що вона означає?
Ми знаємо багато випадків, коли люди роками живуть із хворобами, які так називають, — і жоден лікар не може точно спрогнозувати результат.
Тож будьмо обережні зі словами й залишаймося якомога ближчими до реальности. 🌿

2️⃣ ⚖️ Утримуйтесь від узагальнень і категоричності
Часто ми робимо узагальнення, які формують стереотипи.
Наприклад, пов’язуємо поведінку людини з її етнічним походженням, кольором шкіри, статтю тощо.
Інколи дії однієї людини помилково поширюємо на всю групу, до якої її відносимо.

Через це слово «цигани» набуло негативних конотацій, а вислів «прекрасна стать» часто вживають щодо жінок 👩, хоча прекрасними можуть бути всі, незалежно від статі 🌈.

Фрази на кшталт «усі люди з інвалідністю», «кожна жінка» — неправдиві, адже не мають під собою ані статистичних, ані наукових підтверджень.
Кожна людина — унікальна, зі своїми поглядами, особливостями та історією.
Там, де є унікальність, не повинно бути узагальнень. 💫

3️⃣ 👩‍🦽 Дотримуйтеся принципу «спочатку людина»
У безбар’єрній мові діє просте, але надзвичайно важливе правило:
👉 спочатку говоримо про людину, а вже потім — про її риси.

Тобто кажемо: людина з інвалідністю, людина з ДЦП, людина із синдромом Дауна.
Натомість слово «інвалід» знеособлює, зводить людину до однієї характеристики.

Але кожен із нас — значно більше, ніж будь-яка одна ознака.
Пам’ятаймо: спочатку людина — завжди. ❤️