Під плачем зимового неба…
Прощання із Захисником Андрієм Дудкою

Сьогодні небо над Городнянщиною тремтіло: вітер блукав вулицями, мов розгублений посланець зими, то сипав снігом, то торкав землю холодною дощовою сльозою. Природа сама схилила голову, коли громада вийшла провести в останню путь нашого Захисника — Андрія Дудку.

Вітер завивав між деревами так, ніби намагався промовити за всіх те, для чого інколи бракує людських слів.

Андрій став на захист Батьківщини 18 червня 2025 року. Спокійний, працьовитий, щирий. Він належав до тих людей, що без гучних заяв роблять велику справу — захищав кожного з нас.

31 грудня 2025 року на Донеччині його земний шлях обірвався. І серед зимового холоду згасло ще одне тепле людське світло.

Найтяжче сьогодні його рідним і близьким. Вони втратили найдорожче: ніжну підтримку сина, надійне плече, братнє тепло — те тихе й вірне світло, яке, здавалося, ніколи не згасне.

Спочивай у мирі, Андрію.
Хай небеса прихиляться до тебе лагідніше, ніж цей зимовий вітер.

Хай зорі стануть сторожами твоєї вічності, а пам’ять про тебе — світлом, що не тьмяніє навіть серед найсуворіших холодів.

🕯 Вічна слава і світла пам’ять нашому Герою.