Раді поділитися приємною новиною:
З червня по жовтень 2025р. команда юридичної клініки ХНПУ імені Г.С. Сковороди працювала над дослідженням
“ДОСТУПНІСТЬ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ ДЛЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ У ГРОМАДАХ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ”, виборовши це право серед багаточисельної кількості команд юридичних клінік України у межах проекту ПРООН за підтримки Уряду Данії.
Воєнна агресія російської федерації проти України кардинально трансформувала соціально-економічний ландшафт країни, створивши безпрецедентні виклики для функціонування всіх суспільних систем. Особливо вразливою виявилася система освіти, зокрема її інклюзивна складова, покликана забезпечувати реалізацію конституційного права на освіту для дітей з особливими освітніми потребами (далі — ООП).
Харківська область, яка від початку повномасштабного вторгнення перебуває під постійною загрозою ракетних та артилерійських обстрілів, опинилася в епіцентрі гуманітарної кризи. Руйнування освітньої інфраструктури, масові переміщення населення, втрата кадрового потенціалу та критичне погіршення безпекової ситуації створили системні перешкоди для забезпечення доступу дітей з ООП до якісної інклюзивної освіти.
Станом на момент проведення дослідження в Харківській області налічується 7,2 тисячі дітей з інвалідністю та 13,7 тисячі дітей з особливими освітніми потребами. Кожна така дитина потребує індивідуального підходу, спеціалізованого супроводу та створення адаптованого освітнього середовища. Проте воєнні реалії суттєво обмежили можливості громад забезпечувати ці потреби, особливо на територіях, наближених до лінії фронту.
У процесі надання правової допомоги родинам дітей з ООП ГО «Всеукраїнська незалежна рада з прав людини» та Юридична клініка Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди систематично фіксували численні випадки порушення освітніх прав, серед яких: відсутність адаптованих форматів освітнього процесу, обмежений доступ до інклюзивно-ресурсних центрі, недостатня кількість спеціальних педагогічних працівників, низький рівень правової поінформованості батьків щодо механізмів захисту прав дітей.
Принциповим чинником, що визначає характер і масштаб бар’єрів для інклюзивної освіти, є географічна віддаленість громади від лінії фронту. Територіальні громади, розташовані в безпосередній близькості до зони активних бойових дій, стикаються з якісно іншими викликами порівняно з тиловими громадами. Це зумовлює необхідність диференційованого підходу до аналізу проблематики та розробки адресних рішень, адаптованих до специфіки кожної категорії громад.
Саме тому проведення соціологічного дослідження, спрямованого на з’ясування реального стану доступності інклюзивної освіти у громадах Харківської області з урахуванням фактору територіальної віддаленості від лінії фронту, є критично важливим завданням. Результати дослідження покликані стати основою для напрацювання конкретних пропозицій щодо вдосконалення місцевої освітньої політики, підготовки практичних рекомендацій для фахівців та органів влади, посилення правопросвітницької роботи серед родин, а також для адвокаційних кампаній із залучення ресурсів на підтримку інклюзивної освіти в постраждалих громадах.
До дослідження було залучено п’ять територіальних громад Харківської області:
1. Липецька сільська територіальна громада — прифронтова громада, максимально наближена до зони активних бойових дій.
2. Новопокровська селищна територіальна громада — громада, розташована на південно-східному напрямку близько до фронтової лінії.
3. Височанська селищна територіальна громада — проміжна громада приміської зони м. Харкова.
4. Безлюдівська селищна територіальна громада — проміжна громада приміської зони м. Харкова на півдні та південному сході.
5. Біляївська сільська територіальна громада — тилова громада, територіально відділена від осередків бойової активності.
Проведене соціологічне дослідження дозволило здійснити комплексний аналіз стану реалізації права на інклюзивну освіту дітей з особливими освітніми потребами у п’яти територіальних громадах Харківської області. На основі результатів фокус-групових дискусій із представниками закладів освіти та органів місцевого самоврядування вдалося виявити системні закономірності, латентні зв’язки та специфічні особливості організації інклюзивного навчання в умовах воєнного стану.
Аналіз емпіричних даних засвідчує, що воєнна агресія створила багатошарову систему бар’єрів, які не просто накладаються один на одного, а формують складні причинно-наслідкові ланцюги. Водночас дослідження виявило надзвичайну стійкість освітянських спільнот, інноваційний потенціал громад та глибоку мотивацію всіх учасників освітнього процесу.
Результати дослідження знайшли відображення в буклетах, які було сьогодні презентовано.