🕯️ Рік, як не стало Героя…

Сьогодні минає рік від дня загибелі нашого земляка — Олександра Коробейка, солдата, водія І стрілецького взводу 2 стрілецької роти.

Олександр народився 22 лютого 1976 року в селі Турівка. Тут минуло його дитинство, тут він навчався, працював і жив разом із родиною. Закінчив Турівську ЗОШ, згодом — Теофіпольське СПТУ №34, здобувши фах тракториста-машиніста. Далі працював у сільському господарстві, потім — водієм вантажних автомобілів у ТОВ «Україна 2001», а з 2018 року — слюсарем на Теофіпольському цукровому заводі.

А коли прийшла війна — не залишився осторонь… 01 серпня 2024 року Олександр був призваний на військову службу по мобілізації. Служив солдатом, водієм стрілецького підрозділу.
31 грудня 2024 року на Сумщині, під час виконання бойового завдання, його життя обірвалося.
08 січня 2025 року Героя поховали в рідній Турівці.

Минув рік… А біль не стихає…

Немає слів, здатних загоїти рану в серці матері, батька, брата, рідних і близьких. Немає таких слів, які могли б повернути сина додому, допомогли б знову почути його голос, побачити усмішку, обійняти. Цей біль — на все життя. І з ним неможливо змиритися.

Схиляємо голови в глибокій скорботі разом із родиною Героя. Нехай світла пам’ять про Олександра стане опорою у ці важкі дні, а знання того, що його подвиг ніколи не буде забутий, хоч трохи зігріє серце.

Відтепер ім’я нашого Захисника навіки вписане в історію нашої громади та України — як ім’я людини, яка віддала життя за свободу і майбутнє.

🕯️ Вічна пам’ять і шана Герою.
Герої не вмирають — вони назавжди з нами.