Річниця пам’яті…🕯🇺🇦

Сьогодні минає рік, як до небесного війська приєднався наш відважний захисник, справжній патріот України –

🇺🇦Войцеховський Антон Ігорович
16.10.1986 – 08.01.2025

🪖Сержант, оператор 1 взводу протитанкових ракетних комплексів роти протитанкових ракетних комплексів військової частини ЗСУ Войцеховський Антон Ігорович загинув 8 січня 2025 року в районі н.п. Котлине Покровського району Донецької області.

Народився Антон Войцеховський 16 жовтня 1986 року в місті Сміла. У 2003 році він закінчив Смілянську загальноосвітню школу І-ІІІ ст. №1. У 18-річному віці Антона призвали на строкову військову службу до 169 навчального центру сухопутних військ “Десна”. Після завершення служби він проходив службу в м. Перевальне, Сімферопольського району (берегова охорона) і звільнився у званні Сержанта.

Від початку повномасштабного вторгнення Антон не залишився осторонь. Він вступив до ТРО, де знайшов вірних і відданих побратимів, пройшов навчання та увійшов до лав Сил Спеціальних Операцій.

Після перейшовши в ЗСУ, служив оператором 1 взводу протитанкових ракетних комплексів роти протитанкових ракетних комплексів 32 окрема механізована Сталева бригада в/ч ЗСУ, мав Позивний – Войцех. Свій останній бій прийняв 8 січня 2025 року в Покровському районі Донецької області.

Життя Антона Войцеховського було щасливим, різноманітним і наповненим усмішками. Він був надзвичайно веселою, життєрадісною та світлою людиною, яка завжди приходила на допомогу, підтримувала словом і ділом. Він усе своє життя займався улюбленою справою, і саме це робило його по-справжньому щасливим.

Антон присвятив Своє життя будівництву. Умілий і працьовитий, він займався покрівлею криш і створював красиві дерев’яні бесідки, які радували людей своєю затишністю та теплом. Його робота завжди була якісною, бо він робив її від душі. Завжди залишався поруч із тими, хто потребував допомоги: він підтримував друзів і навіть їхні родини, ніколи не відмовлявся від жодного прохання. Яке б питання до нього не зверталося — він знаходив спосіб допомогти.

Антон мав чудову сім’ю, яку дуже любив: турботливу, прекрасну дружину, з якою вони створили теплий і міцний дім, та маленького, дуже розумного й красивого сина. З ним Антон проводив багато часу — від ігор і читання до різних розваг. Син був його найбільшою радістю та гордістю. Крім цього, у Антона залишився старший син від першого шлюбу, про якого він завжди пам’ятав, любив і підтримував тісний зв’язок.

Попри те, що в Антона вже була власна сім’я, він ніколи не забував про свою рідну домівку. Антон завжди знаходив час і можливість підтримати маму, брата та його родину. Він допомагав, приїжджав, цікавився їхніми справами, був опорою й для них.

Антон був надзвичайно різносторонньою людиною. Він уміло грав на гітарі, любив футбол, завжди був душею компанії, створював атмосферу, з якої не хотілося йти. З ним було весело, спокійно та надійно. Його енергія заряджала, а сміх робив будь-яку компанію теплішою.

Друзі Антона просто обожнювали. В кожного залишилася та улюблена пісня яку разом під гітару переспівували кожного разу. Він завжди знаходив час пожартувати, подуркувати, підняти всім настрій. Був випадок, який усі згадують із посмішкою: одного разу на Водохреще він разом із кумом пішов купатися в ополонку — з азартом, сміхом і тим самим запалом, який був притаманний лише йому. Ця історія ще довго житеме серед друзів і стала символом його відчайдушності та любові до життя.

Антон мав особливий зв’язок із дітьми. Малечу він любив по-особливому: до нього діти йшли з довірою та трепетом, а з його рук ніхто не хотів злазити. Він умів знайти підхід до кожного — спокійно, лагідно, з теплом у погляді. Поруч із ним діти почувалися у безпеці та радості.

Антон мав велике серце й щиро любив тварин. Він завжди мріяв про свій затишний дім і велику собаку, яка б зустрічала його біля порога. Цю любов він передав і своєму синові: хлопчик так само ніжно ставиться до тварин, турбується про них і мріє продовжити те, що любив його тато.

Антон був Людиною з великої літери. Веселий, добрий, надійний, відчайдушний і щирий — таким він назавжди залишиться у пам’яті всіх, хто мав щастя знати його.

🕯Поховали Антона Войцеховського на Алеї Слави ( Загреблянське кладовище).
#ПолегліГероїСміли