Світла пам’ять Герою Великомостівської громади – Олександру Булику 🕯️

12 жовтня 1972 року у місті Великі Мости народився Олександр Булик — людина честі, обов’язку та великої любові до життя і служби. Родом із відомої у нашому місті родини Буликів, він з дитинства ніс у серці цінності, закладені батьками — лікарем та вчителькою, які виховали сина у повазі до знань, праці та відповідальності.

Його шкільні роки у Хлівчанській ЗШ стали прикладом наполегливості й цілеспрямованості — «золота» медаль у 1989 році була закономірним результатом старання і таланту. Того ж року Олександр обрав шлях служіння людям і державі, вступивши до Ленінградської військово-медичної академії. Відтоді все його життя було нерозривно пов’язане з медициною і військовою службою.

Військовий лікар, начальник медико-санітарної служби, головний лікар військового госпіталю, підполковник медичної служби — кожна посада була не просто черговим етапом кар’єри, а щоденною відповідальністю за життя інших. Він служив там, де було найважче, і залишався вірним присязі до останнього подиху.

На початку листопада 2018 року Олександр Булик був направлений у зону ООС, де очолив медичну службу оперативно-бойової комендатури «Волноваха». 9 січня 2020 року, під час виконання службових обов’язків на КПВВ «Новотроїцьке» Донецької області, його серце зупинилося… Він відійшов у вічність на службі — як справжній воїн і лікар.

За роки служби Олександр Булик був удостоєний численних нагород, відзнак та медалей, а також почесного звання Герой Великомостівської територіальної громади — як знак глибокої шани та вдячності від земляків.

Олександр був люблячим чоловіком і батьком, турботливим сином і братом. У серцях рідних — мами Людмили, сестри Світлани, дружини Тетяни, дітей та всієї родини — він назавжди залишиться живим. Для побратимів — прикладом офіцерської честі. Для громади — символом служіння і людяності.

Він любив життя. І віддав його, виконуючи свій обов’язок.

🕯️ Світла і вічна пам’ять Герою. Пам’ятаємо. Шануємо.