Світла пам’ять Герою — Леоніду Дубовенку
Неможливо підібрати слова, аби висловити той біль, що стискає серце кожного з нас. Знову наш земляк — Герой — залишив поле бою на землі й приєднався до небесного війська, щоб ангелом світла оберігати рідну землю та свій народ від темряви й зла.
За Україну, її свободу, цілісність і незалежність, залишаючись вірним військовій присязі, загинув справжній патріот, відважний захисник, воїн Збройних Сил України — Леонід Дубовенко.
ДУБОВЕНКО Леонід Миколайович народився 16 вересня 1980 року в с. Великополовецьке Київської області.
Дитинство та юність провів у с. Кононівка, де зростав та навчався.
Закінчив Сквирську середню школу №4 та продовжив навчання у Сквирському ВПУ, яке закінчив 1999 року за спеціальністю «Тракторист – машиніст».
Проживав та працював у м. Біла Церква.
З травня 2000 року по жовтень 2001 року проходив строкову військову службу у військовій частині А2138.
02 серпня 2025 року був призваний першим відділом Білоцерківського РТЦК та СП до Збройних Сил України по загальній мобілізації у військову частину А0281.
Проходив службу на посаді стрільця — номер обслуги 2 десантно-штурмового відділення, 1 десантно-штурмового взводу, 5 десантно-штурмової роти, 2 десантно-штурмового батальйону.
Вірний Військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконував військовий обов’язок.
Загинув 07 листопада 2025 року поблизу с. Шахове, Покровського району, Донецької області, внаслідок стрілецького бою з противником.
У тяжкому горі та невимовній скорботі залишилися рідні: батько — Микола Володимирович, тітка — Валентина Володимирівна, двоюрідні брати — Анатолій та Віталій з родинами, двоюрідна сестра — Тетяна з сім’єю, а також уся родина й побратими.
Нехай світло його подвигу завжди надихає нас на вірність Україні. Світла пам’ять Герою.