«Сину, я тебе чекала живим», – повторяла мама Героя Василя Петруся, йдучи за гробом кілька кілометрів.
Це була остання дорога додому Захисника з Боратина – з глибокою шаною земляків і побратимів, з великою вдячністю, у спільному переживанні болю втрати.

24-річний воїн Василь Ярославович Петрусь походив із багатодітної родини. Він зростав у домі, де було семеро дітей.
«Родина людей великої доброти, де Василь був особливим світлом», — розповідають про сім’ю Петрусів односельчани з Боратина.

У 19 років Василь Петрусь став на захист України. Воював у складі 3-ї окремої штурмової бригади.
Свої останні бої на Донеччині провів як командир відділення 96-го окремого батальйону підтримки 3-го армійського корпусу, сформованого на основі унікального бойового досвіду штурмовиків бригади.

Сьогодні чимало побратимів і бойових друзів Василя Петруся прибули на похорон, бо він був для них не просто побратимом, а опорою. З такими воїнами стають поруч і дякують мовчки.
Вічна пам’ять і шана Герою.