Сьогодні, 6 грудня 2025 року, Соснівська громада провела в останню путь загиблого Захисника України — Олексюка Андрія Віталійовича.

Андрій народився 5 грудня 1982 року у тихому поліському селі Самостріли. Зростав у великій та дружній родині, де з дитинства вмів підтримати, допомогти й бути опорою. Навчався у Великомежиріцькій школі-інтернат. Родина й друзі згадують його як людину з чистим, відкритим серцем, завжди доброю усмішкою та тихою лагідністю, що притягувала до себе людей. Пізніше Андрій переїхав до брата у село Великі Селища, де працював у Соснівському лісгоспі та прожив свої останні роки.

23 жовтня 2023 року Андрій ОЛЕКСЮК був призваний на військову службу по мобілізації першим відділом Рівненського РТЦК та СП. Вірний Присязі та своєму обов’язку, стрілець-оператор механізованого відділення Андрій Віталійович ОЛЕКСЮК мужньо виконував бойові завдання, боронячи українську землю від російської агресії. Довгий час він вважався зниклим безвісти. На жаль, стало відомо, що 9 лютого 2024 року Андрій загинув при обороні населеного пункту Богданівка Бахмутського району Донецької області.

Сьогодні Соснівська селищна територіальна громада схилила голови у скорботі. Провести Героя-земляка прийшла велика кількість людей. Останній земний шлях Воїна був встелений живими квітами — символами любові, вдячності та болю.

Прощання розпочалося у домі брата, де він жив у Великих Селищах. Далі, у супроводі прапороносців, військових, рідних та жителів громади, кортеж вирушив до Свято-Покровського храму. Священнослужителі помолилися за упокій його світлої душі, і цей молитвений спів, наче тепла завіса, огорнув кожного, хто прийшов попрощатися.

Андрія ОЛЕКСЮКА поховали з усіма військовими почестями на цвинтарі села Великі Селища. Тричі пролунали салютні залпи — як символ мужності й честі. Востаннє над могилою Героя зазвучав Державний Гімн України. Прапор, яким була накрита домовина Воїна, зі щемом у серці передали рідним — як знак безмежної вдячності держави за жертовність їхнього близького.

Сьогодні ми провели в останню путь Андрія — Людину, чия доброта й тиха усмішка залишили слід у серцях кожного, хто його знав. Його земний шлях обірвався там, де народжується свобода, — на передовій, у боротьбі за життя України.

Андрій пішов із цього світу не сам — разом із ним у вічність піднялася наша спільна молитва, наша пам’ять і наша вдячність.

Його ім’я, наче тихий вогник, ще довго світитиме серед темряви, нагадуючи: свобода має ціну, і вона завжди написана іменами Героїв.

Спочивай із миром, Андрію…

Слава Україні!

Слава її Героям!

« повернутися