Сьогодні Іллінеччина проводжає в останню земну дорогу земляка, Захисника України – Сергія Володимировича Швеця.

Напередодні громада згуртувалася, щоб зустріти військовослужбовця «живим коридором». Іллінчани на колінах віддали шану Воїну, який повернувся додому «на щиті». Це була дорога болю, але й дорога безмежної вдячності.

Сергій народився 24 лютого 1978 року в Іллінцях. Тут, серед мальовничих краєвидів рідного міста, минуло його дитинство та юність. У родині Володимира Олексійовича та Меланії Яківни він виховувався на простих і водночас найважливіших цінностях: любові до праці, чесності та повазі до ближнього.

Після закінчення Іллінецької школи №2 та навчання у Зозівському аграрному ліцеї, Сергій здобув фах майстра холодильних установок. Він ніколи не цурався важкої роботи: працював у ПМК-3, у лісовому та дорожньому господарствах. Його знали як хорошого майстра, відповідального працівника та людину, на яку завжди можна покластися.

Коли у 2001 році передчасно пішов із життя батько, Сергій, як старший син, взяв на себе відповідальність за родину. Для мами, Меланії Яківни, він став надійною підтримкою, а для молодшого брата — мудрим порадником. Його доброта була безмежною, а вміння згуртувати навколо себе людей робило його справжньою «душею компанії».

Доля розпорядилася так, що 24 лютого — день, який мав бути святом його народження — став днем великої війни. Сергій не чекаючи повістки добровольцем приєднався до Збройних Сил України.

Його бойові дороги пролягли через найпекельніші точки Сходу — Покровський та Вугледарський напрямки. Там, де горизонт щохвилини здригався від ворожої канонади, де повітря було просякнуте порохом і залізом, Сергій стояв непохитно, виконував бойові завдання та даючи відсіч ворогу.

Війна — це не лише перемоги, це глибокі рани, які не завжди гоїть час. Важкі поранення, отримані під час захисту рідної землі, підірвали здоров’я чоловіка. Довгі тижні та місяці у шпиталях… Але серце Воїна, виснажене надлюдськими зусиллями, тривогами та втратами друзів, не витримало.

13 січня 2026 року Сергій Володимирович відійшов у вічність, поповнивши ряди Небесного воїнства.

Спершу шлях траурного кортежу з тілом померлого Воїна проліг до будинку матері в с. Борисівка. Заупокійна літургія відбулась в Свято-Миколаївському храмі, звідки жалобна хода пройшла до центральної площі міста Іллінці, де відбулася громадська панахида та прощання з Захисником.

Віддати шану військовослужбовцю, підтримати родину у цей скорботний день прийшли близькі та рідні, керівництво громади, друзі, сусіди, односельці, колеги.

Зі словами скорботи та щирого співчуття звернувся до рідних міський голова Володимир Ящук:

«Сьогодні наша громада проводжає в останню путь Героя Іллінеччини, сміливого Воїна, дорогого сина, брата, нашого земляка, який не вагаючись став на захист нашої держави й боронив її від рашистів. Він мужньо та гідно виконав свій військовий обов’язок. Шкода, що невблаганна смерть забрала його. Вічна памʼять і вічна слава Сергію Володимировичу! Слава Україні! Слава її Захисникам!

«Сергій Володимирович працював у нашому колективі з 2018 року. Ми пам’ятаємо його як надзвичайно відповідального професіонала та доброго, вірного друга, який користувався щирою повагою серед колег. Коли ворог прийшов на нашу землю, він без вагань став на захист України. На жаль, підла смерть забрала його життя, але пам’ять про його подвиг і світлу душу назавжди залишиться в наших серцях. Вічна пам’ять Герою та Царство Небесне!» – звернувся до матері та всіх присутніх керівник філії «Липовецький райавтодор» Петро Кицюк.

Свої співчуття родині висловив голова Спілки учасників АТО та ветеранів інших бойових дій Сергій Стельмащук:

«Сьогодні ми проводжаємо в останню дорогу людину, сина, брата, земляка. Людину, яка захищала свою рідну землю. На жаль, війна забирає життя наших Захисників не тільки на передовій… Воїна помирають… Шановна родино! Від імені Спілки учасників АТО та ветеранів інших бойових дій прийміть щирі співчуття з великою втратою».

Присутні вшанували світлу памʼять Сергія Швеця та усіх Героїв-земляків, які загинули за Україну, хвилиною мовчання.

Поховали Воїна з військовими почестями під звучання Гімну України та залпи пострілів Почесної варти на центральному кладовищі. Представник першого відділу Вінницького територіального центру комплектування та соціальної підтримки від імені Президента України, Верховного Головнокомандувача, передав матері Захисника Меланії Яківні Державний Прапор, що огортав труну, як символ його мужності та відданості Україні.

Сергій Швець тепер навічно з Небесною вартою, а над його могилою завжди майорітиме синьо-жовтий стяг.

Вічна шана Герою Сергію Швецю! Спочивай з миром Воїне!