Сьогодні Георгію Володимировичу Шовкошитному виповнилося б 42 роки.
День, який мав бути святом життя, стає для нас усіх моментом глибокої пам’яті про справжнього Героя України.

Георгій виріс у родині, де свобода й справедливість були не просто словами, а життєвими принципами. Син письменника та ліквідатора аварії на ЧАЕС, він змалку перейняв стійкість, чесність і внутрішню силу українського духу. Любив свою родину та друзів, ніколи не проходив повз чужу біду. Захоплений технікою, відданий своїй справі, щирий, працьовитий і добрий – саме таким його пам’ятають усі, хто мав щастя бути поруч.

У перший день повномасштабної війни він став до оборони країни, а згодом – до лав Збройних Сил України. Снайпер, оператор БПЛА, командир, лейтенант – боєць, який завжди йшов туди, де найважче. За проявлену мужність був удостоєний найвищих відзнак, серед яких і орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).

1 вересня 2024 року життя Георгія обірвалося на Запоріжжі… але його світло не згасло. Воно живе в його дітях, у любові дружини, у памʼяті батьків, друзів і побратимів. У вільній Україні, яку він захищав до останнього подиху.

Вічна шана та світла пам’ять Герою.
Щирі співчуття рідним і близьким.