Сьогодні Глобинська громада з глибоким болем у серці прощалася зі своїм Захисником Василем Васильовичем Чмілем. Війна продовжує безжально забирати найцінніше – життя, наповнені мріями й любов’ю до рідної землі. Кожне таке прощання – це рана, що болить усій громаді, це тиша, в якій звучить гірка правда: мир для України виборюється надзвичайно високою ціною.

Василь Чміль народився 11 листопада 1996 року в селі Сіренки. З дитинства – щирий, жвавий, працьовитий, завжди готовий підставити плече допомоги рідним, друзям, усім, хто її потребував. Таким його запам’ятали близькі – світлою людиною з відкритим серцем і добрим поглядом.

По закінченні Великокринківської школи юнак здобув фах слюсаря. Любив землю, техніку, футбол – усе, що вимагало сили рук, наполегливості й душі. Працював чесно, жив просто, мріяв про мирне життя на своїй землі.

18 серпня 2024 року Василь став до лав оборонців України. Служив кулеметником стрілецького відділення батальйону територіальної оборони. Дисциплінований, відповідальний, надійний – він сумлінно виконував кожне бойове завдання, не шукаючи легших шляхів, бо знав: за його спиною – дім, родина, громада, Україна.

25 листопада 2025 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Безсалівка на Сумщині, Василь Чміль загинув. Йому було лише 29…

Ця втрата – ще один гіркий доказ того, яку страшну ціну українці платять за право жити у вільній, незалежній державі. За наш спокій, за кожен новий ранок, за майбутнє наших дітей.

Світла пам’ять Герою. Вічна слава Захиснику України. Нехай Господь прийме його душу, а рідним і близьким дарує сили пережити цей нестерпний біль.