🇺🇦🇺🇦Сьогодні Дубровиця прощалась зі своїм Героєм — Вадимом Валерійовичем Дударем.
Місто завмерло. Під низьким зимовим небом люди ставали навколішки, тримаючи в руках квіти й прапори, проводжаючи Вадима в його останню земну дорогу. Дзвони били повільно і глухо, ніби саме небо плакало разом із нами.
Він був одним із тих, хто без вагань став між злом і життям — між ворогом і Україною. Молодший сержант, син своєї землі, син Дубровиці, який не сховався, а пішов туди, де найважче.
3 січня 2026 року його життя обірвалось під час авіаудару на Запорізькій землі, але його ім’я тепер назавжди вписане в історію нашої громади й України.
Сьогодні ми прощались не лише з воїном — ми прощались із Людиною, яка любила, мріяла, жила… і віддала все заради того, щоб жили ми.
Сльози матерів, стиснуті губи батьків, мовчазні погляди побратимів — у цьому болі злилась уся Україна. І серед цього болю було щось вище за смерть — гордість за Героя.
Вадиме, твій шлях не обірвався — він став дорогою світла для інших.
Твоя жертва не була марною.
Твоя боротьба триває в кожному з нас.

🕯️ Світла пам’ять Герою України.
🇺🇦 Вічна слава і шана.