🇺🇦🇺🇦 Сьогодні Дубровиця схилила голови в глибокій скорботі…
Громада провела в останню земну дорогу свого Захисника, Героя України — Колесень Олександра Станіславовича.
Прощання було важким і мовчазним. У кожному погляді — біль, у кожному серці — усвідомлення великої втрати. Олександр повернувся додому на щиті, але повернувся як воїн, який до кінця виконав свій обов’язок перед народом і Батьківщиною.
Особливо боляче було дивитися на матір Героя — Галину Василівну. Сильна українська мама, яка втратила сина… Вона мужньо трималася під час похорону, з гідністю і тишею в очах, що кричала більше за будь-які слова. Її біль — це біль усієї України. Її сила — це сила матерів, які виховали справжніх Захисників.
Поруч — син Дмитро, рідні, близькі, друзі, побратими. Сльози, молитва, тиша й слова вдячності воїну, який більше ніколи не обійме, але назавжди залишиться в пам’яті.
Олександр був доброю, щирою, працьовитою людиною, люблячим батьком і сином. Саме такими йдуть на війну і саме такими стають Героями.
Він до останнього подиху залишився вірним присязі, побратимам і Україні.
Сьогодні ми не просто прощалися — ми дякували.
За життя. За подвиг. За свободу, яку він захищав ціною власної долі.
🕯 Вічна пам’ять і слава Герою України — Колесень Олександру Станіславовичу.
🕯 Герої не вмирають. Вони живуть у наших серцях, у нашій пам’яті й у вільній Україні