Сьогодні Україна вкотре зупиняється у скорботній тиші, вшановуючи День пам’яті жертв Голодомору — одну з найтрагічніших і найболючіших сторінок нашої історії. У цей день ми згадуємо мільйони наших співвітчизників, які загинули під час штучно створеного тоталітарним режимом голоду 1932–1933 років, а також під час голодів 1921–1923 і 1946–1947 років.
Голодомор був не стихійним лихом — це був свідомий, цинічний та жорстокий злочин проти українського народу. Метою цього злочину було зламати волю українців, знищити національну ідентичність, вбити віру в свободу та власну державність. Проте наш народ вистояв. Ми зберегли свою культуру, мову, традиції та дух.
Сьогодні ми схиляємо голови перед пам’яттю кожної невинної душі, чий останній подих був загублений у мовчанні українських сіл. Пам’ятаємо дітей, які так і не подорослішали, матерів, що втратили свої родини, та цілі покоління, стерті з лиця землі. Їхній біль — це наш біль. Їхня пам’ять — наша сила.
Пам’ятаючи трагедію минулого, ми утверджуємо свою рішучість захищати правду та будувати вільну, сильну й незалежну Україну.