🙏Сьогодні Ярмолинеччина із сумом прощалася із загиблим воїном захисником Володимиром Каревичем.
 
Ще із вчорашнього дня повідомлення у соцмережах про те, що наш земляк, житель селища Ярмолинці Володимир Миколайович Каревич героїчно загинув, захищаючи Україну, розлетілося не лише на просторах інтернету, а й поширилось вулицями нашого селища, де люди здавна знають один одного. Біль втрати, гіркота та співчуття родині заполонило сьогодні центральну площу Ярмолинець, де відбулося велелюдне прощання із Героєм. Володимир повернувся додому на щиті як воїн, який до останнього боровся і захищав Україну – землю де народився і зростав.
Саме у Ярмолинцях 8 березня 1976 року вперше побачив світ маленький хлопчик, якого у сім’ї Каревичів назвали Володимиром. Ріс допитливим, жвавим, веселим. У рідному селищі навчався у місцевій загальноосвітній школі №1. Після закінчення дев’ятого класу Володя пішов працювати на завод на ст. Ярмолинці, бо з дитинства любив майструвати, а особливо цікавився верстатами та хотів спробувати свої сили у кваліфікованому трудовому колективі. Незважаючи на юний вік, Володимир швидко опанував робітничу професію. З допомогою наставників та завдяки власному бажанню виконував поставленні завдання, вивчав нові технології. Із заводу пішов на строкову службу до лав Збройних сил.
Після армії, повернувшись додому, знайшов свою долю – одружився із гарною дівчиною Ольгою та поїхав разом із молодою дружиною на її малу батьківщину – Чернівеччину. Там теж влаштувався на роботу на завод. На новому місці швидко знайшов друзів, бо володів відкритим і щирим характером, любив спілкуватися, допомагати іншим.
Економічно непрості 90-ті роки, руйнація заводів змушували людей шукати спосіб заробітку. Молода сім’я повернулась до Ярмолинець, де Володя разом з дружиною займалися підприємницькою діяльністю та виховували двох чудових діток – сина Андрія та донечку Анастасію.
Минав час, зростали потреби. Працьовиті руки молодого чоловіка дбали про сім’ю. Різні роботи доводилося освоювати та виконувати. Відбулися і деякі зміни у його житті. Так сталося, що життєві дороги із дружиною полинули в різні боки, але і в цій ситуації залишилося порядне людське спілкування із родиною. Завжди цікавився та допомагав дітям, з Олею був на зв’язку, бо об’єднували їх син та донька.

З початком повномасштабного вторгнення росії до України, Володя пішов до тероборони, а згодом до лав ЗСУ. Казав, що по іншому не може бути, адже син Андрій ще до війни підписав контракт та служив у Збройних Силах України. За словами матері Володимира Раїси Фокіївни, Володимир не раз говорив, що «…не можу чекати повістки, бо ж син служить, я мушу бути поряд з ним». І справді, кілька місяців батько і син служили поряд, а потім доля розкидала по різних військових частинах.
Володимир і у війську був активним та незамінним, коли справа стосувалась техніки, автівок, потреби щось відремонтувати. У його руках все працювало.
У ході служби був поранений, лікувався, деякий час перебував на реабілітації, а потім знову повернувся в частину. Війна дивним чином повернула долю чоловіка: перебуваючи на Сході нашої країни зустрів жінку, з якою створив сім’ю та став батьком маленької Ніколь.

Володимир радів, що став дідусем. Улюбленого онука подарував йому син Андрій, а донечка Настя – теж в очікуванні поповнення у молодій родині. З усіма спілкувався, цікавився новинами, давав батьківські та дружні поради. Але несподівано зв’язок з рідними обірвався. І ніхто навіть подумати не зміг, що фатальний день 24 жовтня 2025 року принесе страшну звістку: солдат Каревич Володимир Миколайович віддав своє життя поблизу населеного пункту Малинівка Дніпропетровської області, виконуючи обов’язок по захисту України.

Вдома Героя зустрічали земляки, віддаючи шану та повагу його жертовному подвигу, утворивши живий коридор. На площі 600-річчя Ярмолинець чин панахиди звершили благочинний Ярмолинецького округу ПЦУ отець Миколай Ковалик, настоятель Римо-Католицького храму Святих Апостолів Петра і Павла отець Петро Міщук, настоятель храму Успіння Пресвятої Богородиці ПЦУ (с. Соколівка) отець Володимир Сакуляк. Зі словами подяки воїну та глибокого співчуття усім рідним та близьким виступив на церемонії прощання Ярмолинецький селищний голова Андрій Шутяк. Присутні вшанували Героя квітами, а сама церемонія відбулася з усіма військовими почестями.

Вічний спочинок Володимир Каревич знайшов у рідному селищі, на місцевому кладовищі. Царство Небесне та Світла Пам’ять воїну-Герою Володимиру, а близьким – щирі співчуття та слова підтримки.