Сьогодні виповнюється перша річниця, як захищаючи Україну, загинув – Руслан МАТОЩУК.

Руслан Петрович народився 2 квітня 1974 року в селі Важне, там провів дитинство. Навчався у Степанівській школі, після якої продовжив вчитися в Теплицькому професійному аграрному ліцеї. Далі строкова служба в армії. Сім’я. Разом з дружиною Віталією виховували доньку та сина. Все життя працював у сільському господарстві.

Руслан став на захист України по мобілізації. Служив на посаді електрика технічного обслуговування бронетанкової техніки ремонтного взводу ремонтної роти бронетанкового озброєння і техніки ремонтно-відновлювального батальйону. Під час служби зарекомендував себе як мудрий, розсудливий, високопрофесійний військовий.

Мужньо виконавши свій військовий обов’язок, 19 листопада 2024 року солдат Руслан Матощук помер від численних поранень у госпіталі міста Дніпро. Він з честю виконав свій військовий обов’язок.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, відсічі й стримування збройної агресії російської федерації, за вірність Присязі Указом Президента України Орденом «За мужність» ІІІ ступеня Матощука Руслана Петровича, нагороджено посмертно.

Воїну навіки 50…

Його життя стало ще одним болючим нагадуванням про ціну нашої свободи. Завдяки його жертві і тисячам вже полеглих воїнам ми залишаємось живі та при Українській державі.

Усією Теплицькою громадою у скорботі та молитві низько схиляємо голови, вшановуючи пам’ять Руслана Матощука.

Доземно вклоняємось Руслану, дякуючи йому за захист. Вічна йому шана та пам’ять…

Пам’ятаймо, якою страшною ціною дається нам кожен новий ранок…