Сьогодні вшановуємо пам’ять загиблого 20 грудня 2024 року Шуляка Анатолія Васильовича.
Шуляк Анатолій Васильович народився 10 березня 1985 року в селі Райки Хмельницької області.
З початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну, Анатолій разом із своєю сім’єю знаходились в селі Феневичі, Вишгородського району, Київської області. Оскільки, окупанти масовано наступали на Київ, родина Анатолія Шуляка опинились в окупації. У перші дні важких боїв будинок у якому вони проживали згорів, та на щастя, ніхто не постраждав завдяки героїчному вчинку Анатолія. Ризикуючи власним життям він допоміг усім вибратись з того пекла.
Навесні 2024 року добровільно мобілізувався до лав ЗСУ. Його призвали на військову службу в 95 окрему десантно-штурмову бригаду – гранатометником. Анатолій, на позивний Борода, був мужнім і відданим своїй справі, знав досконало свою зброю та її бойові можливості та вміло керував нею. Під час ворожого обстрілу в зоні проведення бойових дій поблизу селища Північне Торецької міської громади, Бахмутського району, Донецької області отримав поранення, але на щастя залишився живим. Пройшов лікування в військовому госпіталі та повернувся до служби.
Будучи вірним військовій присязі завжди був готовий до виконання бойових завдань.
20 грудня 2024 року поблизу населеного пункту Кругленьке, Суджанського району, Курської області солдат, стрілець-снайпер І десантно – штурмового відділення, 2 десантно – штурмового взводу, 6 десантно – штурмової роти, 2 десантно – штурмового батальйону, виконуючи бойове завдання отримав смертельне поранення.
Похований на кладовищі в селі Райки.
Відповідно до Указу Президента України за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом “За мужність” III ступеня (посмертно).
Вічна пам’ять та слава Герою, який загинув за незалежність України, за свободу, за наше майбутнє!