🕯 Сьогодні минає два роки, як війна вирвала з життя ще одне молоде серце. Два роки, як у небі стало на одну зірку більше…

Два роки як загинув наш Захисник Василь Томчук. Два роки, як у наших серцях – біль, що не минає, і тиша, яка кричить голосніше за слова.

Василь народився 14 січня 1998 року. Він ріс і виховувався у селі Поляхова — серед рідної землі, де мріяв про майбутнє, будував плани. Навчався у Поляхівському ліцеї, був людиною із добрим серцем і відкритою душею, яка завжди готова підтримати інших

У 2018 році Василь переїхав до Михайлівки-Рубежівки Ірпінської громади, де створив сім’ю. Він був чоловіком, батьком, опорою і всесвітом для своєї дружини та сина… Але війна безжально перекреслила все.

27 лютого 2022 року Василь став до лав оборонців України. Він служив у складі 65 окремої механізованої бригади.

Його бойова посада — стрілець-санітар — це про подвійний героїзм: тримати зброю і водночас рятувати життя побратимів під обстрілами, у вогні, у страху й хаосі війни.

20 грудня 2023 року в районі населеного пункту Новоданилівка Пологівського району Запорізької області Василь загинув у бою. Загинув, залишившись вірним присязі, своїм побратимам і Україні.

Йому було лише 25 років… Це вік, коли мають народжуватися мрії, реалізовуватися плани, а не з’являтися портрети та прапори на кладовищах.

27 грудня 2023 року Василя поховали в місті Ірпінь на Алеї Слави — серед тих, хто віддав найцінніше за нашу свободу.

Життя Василя обірвала війна, але його ім’я назавжди залишиться в нашій пам’яті.

🕯 Низький уклін родині.
🕯 Світла пам’ять Герою.
🕯 Вічна слава Захиснику України.

Пам’ятаємо. Сумуємо.
Не пробачимо.