Сьогодні минає рік болю і тиші з того дня, як зупинилося серце Героя, Захисника України — Кудрі Олега Миколайовича. День, який назавжди залишив глибокий слід у серцях його рідних, побратимів і всієї громади. Час минає, але біль втрати не слабшає, він лише набуває іншої, тихої й важкої форми — пам’яті.

Олег був серед тих, хто без вагань став на захист рідної землі, обравши шлях честі, відповідальності та самопожертви. Він мріяв, любив, планував майбутнє, але віддав найдорожче — своє життя — заради того, щоб ми мали право жити, прокидатися під мирним небом, обіймати близьких і вірити у завтрашній день. Його подвиг — це біль і гордість водночас, це приклад справжнього українського воїна.

У цю скорботну річницю ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю Олега. Поділяємо невимовний біль його родини, низько вклоняємося батькам за сина-Героя, дякуємо за мужність і любов, які вони подарували Україні. Нехай Господь дасть їм сил жити з цією втратою, а пам’ять про Олега стане джерелом підтримки й гордості.

Він житиме доти, доки ми пам’ятаємо. У наших молитвах, у тиші хвилини мовчання, у кожному вільному кроці нашої країни. Його ім’я — серед тих, хто тримає Україну на своїх крилах навіть після смерті.

🕯️ Вічна і світла пам’ять Герою.
Герої не вмирають. Вони назавжди в наших серцях.