Сьогодні ми попрощалися із Захисником ДАШУКОМ Романом Івановичем, який помер 10 листопада 2025 року під час лікування у лікарні міста Харкова.
Церемонія прощання відбулася біля пам’ятного знаку Героям Небесної Сотні.
Далі траурна процесія вирушила до с. Руденківка, вдячні земляки зустрічали та проводжали траурний кортеж. Поховання відбулося на місцевому кладовищі (Кучугури).
Про життєвий шлях Романа розповіла Поставна Любов Миколаївна-староста Кустолівського старостинського округу.
ДАШУК Роман Іванович народився 2 лютого 1987 року в с. Берестя Дубровицького району. Раннє дитинство минуло в рідному селі, але згодом родина переїхала до Руденківки, де Роман пішов до школи. Однак життєві дороги повернули майбутнього Героя до малої Батьківщини і закінчував середню освіту він вже в Бересті.
Але наша земля покликала Романа знову і він повернувся в Полтаву. Тут він працював, зустрів своє кохання, створив родину, тут народилася донечка Анастасія.
У 2022 році у спокійне, благополучне життя Романа, як і в життя кожного українця, увірвалася повномасштабна війна. У 2024 році він був призваний до лав ЗСУ, де відповідально виконував завдання із захисту України, але підірвав здоров’я і був змушений повернутися додому. Однак почуття обов’язку покликало нашого Героя назад до побратимів. Служив механіком – водієм механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону.
На жаль, проблеми зі здоров’ям далися взнаки. 10 листопада цього року Роман помер під час лікування у ДУ «Інституті загальної та невідкладної хірургії ім. В.Т Зайцева» в Харкові.
Роман був добрим, відповідальним, товариським, завжди приходив на допомогу, мав багато друзів. Він міг би жити, любити, виховувати донечку, працювати, творити добро відбудовувати рідну країну, але не сталося… Війна забрала його життя, як забирає життя найкращих.
Висловлюємо співчуття мамі Надії Дмитрівні, сестрам Оксані Дмитрівні та Наталії Іванівні, дружині Ларисі, доньці Анастасії.
Востаннє загиблому Роману ДАШУКУ віддали військові почесті на кладовищі. Головний сержант відділення військово – цивільного співробітництва Полтавського РТЦК та СП Юрій Пов’якало вручив матері Захисника Державний Прапор України, який почесна варта зняла з його домовини. На честь воїна пролунав трикратний стрілецький салют.
Нехай душа загиблого Захисника знайде вічний спокій і залишить в наших серцях вічну пам’ять.
Слава українському воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас!