🕯 Сьогодні ми прощаємося з Героєм…

Сум і біль огортають нашу громаду. На рідну землю повернувся на щиті Грицюк Володимир Ананійович — захисник України, вірний син свого народу, люблячий син, брат і дядько.

Володимир народився 2 вересня 1969 року в селі Уїздці. Після закінчення місцевої школи опанував професію водія, яку проніс через усе своє життя. Служба в армії, праця на автотранспортному підприємстві, чесність, спокій та щирість — саме так його пам’ятають усі, хто знав. Він завжди був поруч: відповідальний, добрий, врівноважений, готовий допомогти кожному.

У 2014 році, з початком АТО, Володимир став на захист рідної землі. Як водій-санітар механізованого батальйону він рятував життя побратимів під обстрілами Донецької та Луганської областей. Під час однієї з евакуацій поранених отримав вогнепальне поранення. За мужність і відвагу був нагороджений відзнаками:
🌟 Нагрудний знак «Учасник АТО»
🌟 Відзнака Президента України «За участь в Антитерористичній операції».

Повернувшись додому, продовжив свою улюблену справу — працював водієм на приватних підприємствах Рівненщини.

Та прийшла велика війна.
7 лютого 2023 року Володимира мобілізували до лав ЗСУ. У складі 68-ї окремої єгерської бригади він виконував надскладні бойові завдання на Донецькому та Харківському напрямках. Навідник кулемета, справжній боєць, який до останнього стояв за кожного з нас.

26 вересня 2024 року Володимир зник безвісти.
За цей час він був нагороджений Хрестом Воїна 1-го ступеня 68-ї бригади — за незламність і відвагу.

Більше року родина жила надією. Але 2 вересня 2025 року прийшла страшна звістка: встановлено, що наш Герой загинув 26 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині, отримавши поранення, несумісні з життям.

Сьогодні ми попрощалися з мужнім Захисником, який до кінця був вірний Україні.

Вічна пам’ять і низький уклін тобі, Володимире.
Герої не вмирають — вони живуть у серцях свого народу. 🇺🇦🕯