Сьогодні нас зібрала тяжка і гірка втрата, яку важко прийняти й пояснити.

Ми прощалися з воїном Сергієм Рудиком, чиє життя обірвалося у самому розквіті. У 33 роки людина лише починає будувати майбутнє, відкривати нові можливості, мріяти сміливіше. Та війна безжально забрала Сергія, залишивши тишу, порожнечу та запитання, на які немає відповідей.

Сергій народився 12 грудня 1991 року в селі Балин Дунаєвецького району Хмельницької області. Він був першою дитиною із шести, у багатодітних батьків Ольги та Віктора Рудиків. До першого класу пішов у 1998 році до Балинської школи, а у 1999 році сім’я переїхала до селища Смотрич, де продовжував своє навчання. У 2009 році закінчив Смотрицьку загальноосвітню школу та відразу пішов працювати будівельником. У 2017 році Сергій створив сім’ю та разом із дружиною Вітою виховували донечку Соломію, якій зараз 7 років.

15 травня 2025 року був призваний до лав Збройних Сил України, відразу пройшов підготовку, як бойовий медик взводу морської піхоти, роти морської піхоти, батальйону морської піхоти військової частини А4548. Ніс службу на Донецькому напрямку.

16 листопада 2025 року під час бойового завдання Рудик Сергій Вікторович загинув у населеному пункті Зелений Гай Донецької області Волноваського району…

Це велика втрата для рідних та всіх, кому небайдужа доля наших захисників.

Щирі співчуття родині.
Нехай у цей тяжкий час спогад про Сергія додасть вам сил, допоможе пережити горе та підтримати один одного.

Вічна пам’ять Сергію — світла та безмежна.