Сьогодні наша громада зібралася у великій скорботі — провести в останню путь Захисника України Олега Чердинцева.

Народився Олег Ігорович Чердинцев 10 серпня 1977 року. Коли він був ще зовсім маленьким хлопчиком, помер його батько, то ж родина переїхала на батьківщину матері — на Іллінеччину, у село Болюхівка. Олег рано подорослішав, став опорою для молодших брата й сестри. Разом із братом вони взяли на себе всю чоловічу роботу по господарству, як могли допомагали мамі. Та доля знову завдала удару — померла мама. Олег з сестрою і братом залишилися без батьківськоі підтримки і самостійно долали всі життєві випробування.

Хлопець закінчив Романово-Хутірську школу. Після строкової військової служби в армії повернувся до рідного села. Розпочав свій трудовий шлях у місцевому сільгосппідприємстві. Був кваліфікованим електрозварювальником, працював на будівництвах, завжди приходив на допомогу тим, хто її потребував.

Коли ворог ступив на українську землю, Олег не залишився осторонь — долучився до спорудження оборонних укріплень у прикордонних областях, а згодом став до лав захисників Батьківщини.

У серпні 2023 року Олега Ігоровича мобілізували до війська. Під час перебування в навчально-підготовчому центрі він переніс операцію на серці. Після реабілітації знову став у військовий стрій. Служив у 120-й окремій бригаді Сил територіальної оборони ЗСУ на посаді радіотелефоніста. Та хвороба давалася взнаки… Через погіршення стану здоров’я Олег був змушений подати рапорт на звільнення з військової служби. Повернувся додому. 12 січня його серце зупинилося. Лікарі робили все можливе, але врятувати життя Олега не вдалося.

Олег Ігорович мріяв про прості й світлі речі — про родину, дітей, про мирне життя після війни… Та, на жаль, цим мріям не судилося здійснитися.

Віддати шану військовослужбовцю у цей скорботний день прийшли близькі та рідні, керівництво громади, друзі, сусіди, односельці. Настоятель Церкви ікони Казанської Божої Матері Православної Церкви України отець Євген разом із рідними помолився за упокій душі Воїна та звершив чин поховання.

Мітинг-реквієм і прощання із Захисником України відбулося на кладовищі в селі Романово-Хутір.

Під час мітингу скорботне слово мовив перший заступник міського голови Олег Дмитрик, висловивши щирі співчуття родині:
«Такі Воїни, як Олег, — це живий щит нашої держави. Саме завдяки їм ворог не може розтоптати нашу святу землю. Проте війна забирає сили навіть тоді, коли вщухають обстріли. Сьогодні ми прощаємося з тими, чиї серця не витримали надлюдських навантажень.
Низький уклін Олегу від усієї громади та кожного українця. Дорогий Воїне, тепер ти навіки у Небесному строю. Дякуємо за захист і вічна тобі пам’ять. А родині — щирі співчуття, сили та мужності, щоб пережити цю непоправну втрату».

Світлу пам’ять Олега Чердинцева та всіх земляків, які віддали своє життя, захищаючи рідну землю, чи померли від хвороб і важких поранень, було вшановано хвилиною мовчання.

Військовослужбовця поховали з усіма військовими почестями. Під звучання Державного Гімну України і потрійний збройний салют тіло Воїна було передано на вічний спочинок у рідну землю. Сестрі Анні Григорівні передали синьо-жовтий стяг, яким була вкрита труна, — як символ держави, якій вірно служив її брат.

Раптова смерть забрала Олега із земного життя, та ніколи не зітре світлий спомин про нього з пам’яті тих, хто знав, любив і поважав його.

Вічна і світла пам’ять Захиснику України Олегу Чердинцеву.