🕯 Сьогодні наша громада попрощалася із Захисником Куровим Андрієм Романовичем — людиною, для якої Україна була не лише Батьківщиною, а й обов’язком серця. Його життєвий шлях був непростим, але сповненим внутрішньої сили, гідності та вірності своєму дому.

Андрій народився в селищі Донець, зростав серед випробувань, але зумів зберегти доброту й стійкість. Доля привела його до Андріївки, де він створив сім’ю та будував своє життя. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, він без вагань став до лав оборонців України, пройшов поранення і знову повернувся до служби.
Його серце зупинилося 9 листопада 2025 року.

Сьогодні разом із родиною та близькими Андрія ми переживаємо біль, який не вміщується в слова. У такі моменти вся громада стає однією родиною, бо втрата Захисника — це втрата для всіх нас.

Ми дякуємо Андрію за мужність, за чесний шлях, за те, що стояв там, де країна потребувала найбільше.
Пам’ятаємо. Сумуємо. Схиляємо голови в пошані.

🕯 Вічна пам’ять Герою.