Сьогодні на Решетилівщині провели в останню дорогу солдата Збройних сил України Владислава ВЛАДАРСЬКОГО. Воїн вважався безвісти зниклим з квітня минулого року.

ВЛАДАРСЬКИЙ Владислав Васильович народився 21 квітня 1992 року в с. Тури. З 1999 року навчався у Першолиманській загальноосвітній школі. Владислав був творчою, енергійною та цілеспрямованою особистістю. Талановитий, розумний, грав на гітарі та фортепіано. Чудово малював.

У 2009 році вступив до Полтавського національного університету імені
В.Г. Короленка на спеціальність «Образотворче мистецтво» і здобув кваліфікацію вчителя образотворчого мистецтва, етики та естетики.

Займався скульптурним ліпленням: ліпив з пластиліну, працював з гіпсом. Любив спорт. Неодноразово ставав переможцем змагань з кікбоксингу.

У 2015-2016 році проходив строкову військову службу в лавах Національної гвардії України в м. Київ. Свою діяльність трудову діяльність розпочав у ТД «Фактор». Потім працював в ТОВ «Стройкомплект».

До лав Збройних сил був мобілізований 31 жовтня 2022 року. Спочатку Владислав захищав Україну в складі 18-ї окремої бригади армійської авіації імені Ігоря Сікорського. Згодом військову службу продовжив у 25-й окремій повітряно-десантній Січеславській бригаді. Обіймав посаду стрільця-номера обслуги аеромобільного батальйону.

Владислав був людиною глибоко віруючою. Любив своїх рідних і Батьківщину. Під час виконання бойових завдань завжди проявляв мужність та стійкість. Він боровся за мир на українській землі, за спокій у рідній домівці, за безпеку своїх рідних.

З квітня минулого року наш земляк вважався безвісти зниклим. Рік і 8 місяців рідні чекали звістки з фронту. Вірили, надіялись… Та, на превеликий жаль, ДНК-експертиза підтвердила найстрашніше…

13 квітня 2024 року життя 31-річного Захисника Владислава ВЛАДАРСЬКОГО ворог обірвав поблизу н.п. Водяне Покровського району Донецької області.

Сьогодні, 26 грудня, Воїн повернуся до Решетилівської громади «на щиті». Останню земну дорогу додому вкрив білий сніг. Живим коридором шани та поваги зустріли земляки траурний кортеж.

Заупокійна служба пройшла на його рідному подвір’ї в селі Тури. Підтримати рідних та близьких прийшли односельці, небайдужі жителі громади, духовенство, керівництво ОМС та працівники виконавчого комітету, військовослужбовці ТЦК та СП.

Опісля похоронна процесія вирушила до сільського кладовища, де Владиславу Васильовичу віддали останні військові почесті. Синьо-жовтий прапор, яким була покрита домовина Захисника, передали матері, на знак вічної вдячності народу за сина, який віддав життя за Україну. Над могилою Загиблого Героя пролунав Державний гімн та військовий почесний салют.

Усією громадою щиро співчуваємо всім рідним, друзям та близьким Владислава Васильовича ВЛАДАРСЬКОГО. Вічна та світла пам’ять Захиснику України!