🇺🇦Сьогодні на фасаді ІІ корпусу ліцею імені Ольги Басараб відкрили пам’ятну дошку полеглому Герою Валентину Ємбрику.

У цих стінах, у колишній гімназії, минули його шкільні роки — дитинство, перші мрії, перші кроки у доросле життя. І сьогодні сюди повернулося його ім’я… вже назавжди.

Вже одинадцятий рік триває війна, яка забрала життя тисяч найкращих українців. Тих, хто став між нами і ворогом. Серед них — Валентин Ємбрик, юнак із добрим серцем, великим талантом і великою любов’ю до України. Почесне право відкрити дошку надали його мамі Галині.

Валентин Ємбрик народився 31 серпня 2000 року в Ужгороді. Частину дитинства провів на Закарпатті, а згодом — у Бурштині. Навчався у НВК, у гімназії, вступив до енергетичного коледжу. Але найпотужнішою мовою у його житті була музика: скрипка, ансамбль «Кредо», концерти, конкурси. Він навчався в Київській академії мистецтв, здобув диплом бакалавра з відзнакою, викладав у музичній школі, вступив до магістратури в академії ім. Глієра.

Сьогодні особливо зворушливо прозвучав його вірш — у музичному супроводі вчителя Ярослава Сливоцького. Наче сам Валентин говорив з нами через ті ноти, через кожне слово.

«Він міг би грати на великій сцені… Але коли прийшла війна — він став там, де був потрібен найбільше. “Спочатку треба виграти війну, щоб ми могли жити у вільній Україні”, — казав Валентин»,
— зазначив заступник міського голови Володимир Чуйко.

У січні 2023 року Валентин добровільно підписав контракт із ЗСУ. Без військової освіти — але з величезною внутрішньою силою. Сам пройшов навчання на оператора БПЛА, постійно вдосконалювався, став висококласним фахівцем. Разом із побратимами створив взвод «Махно-груп», який працював неймовірно ефективно та жертовно. У 2024 році він став командиром відділення ударних БПЛА.

За службу мав: 8 медалей, почесну відзнаку розвідника, орден «За вірність присязі», відзнаку Президента України «За оборону».

Його згадували сьогодні і мама Галина, вчителі і побратим — кожне їх слово було про світло, порядність, глибину характеру, про любов, якої вистачало на всіх.

26 лютого 2025 року, під час бойового завдання у Запорізькій області, Валентин разом із друзями з «Махно-групи» героїчно загинув.

Він був музикантом, який замість скрипки взяв у руки зброю. Із ніжної мелодії перейшов у ритм бою. Його музика стала музикою свободи.

З лютого вважався безвісти зниклим. Ми всі пам’ятаємо це чекання… молитви… надію на диво. І навіть коли стало ясно, що дива не буде — Валентин залишився. Бо Герої не йдуть. Вони просто переходять у вічність.

Сьогоднішня меморіальна дошка — це не лише пам’ять про втрату. Це нагадування, якими людьми тримається Україна. Це приклад для дітей, які щодня проходять повз ці стіни. Це наш спільний обов’язок — пам’ятати, говорити, передавати далі.

Вічна слава Валентину Ємбрику. Світла пам’ять. Слава Україні та усім Героям!

Бурштинський Ліцей О.Басараб
Сектор з ветеранської політики ВСЗН Бурштинської міської ради
Відділ освіти і науки Бурштинської міської ради