Сьогодні – перша річниця, яка пронизує серце болем і гордістю водночас.
11 листопада 2024 року у боях за свободу України віддав своє життя солдат, стрілець 3-го стрілецького відділення Прокопчук Юрій Володимирович.

Юрій народився 17 вересня 1972 року у селі Малий Шпаків. Людина великої душі, добрий і щирий, він завжди був поруч, коли хтось потребував допомоги. Його знали як безвідмовного, чуйного, працьовитого чоловіка, який поважав кожного і ніколи не стояв осторонь чужого горя.

Коли ворог підступно прийшов на нашу землю, Юрій не вагався жодної миті — у перші дні повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини. Він виконував свій військовий обов’язок із мужністю справжнього воїна, до останнього подиху залишаючись вірним присязі та Україні.
Його життя обірвалося у населеному пункті Гуєво Суджанського району Курської області — там, де сьогодні палає боротьба за нашу незалежність.

Біль родини — це біль усієї громади. Ми схиляємо голови у вдячності та скорботі, адже такі Герої, як Юрій Прокопчук, — це наша совість, наша сила і наша незламність.
Його ім’я назавжди залишиться у пам’яті земляків, у серцях тих, хто знав і любив його, у вільній Україні, за яку він віддав своє життя.

Назавжди 52. Назавжди серед нас. Герої не вмирають. 💔🇺🇦