Сьогодні серце нашого селища билося в унісон із болем та надією тих, хто чекає на своїх рідних. На центральній площі пройшла мирна акція «Наші — не вдома», мета якої — нагадати суспільству та світу про захисників і захисниць, які досі перебувають у ворожому полоні або вважаються зниклими безвісти за особливих обставин.

Особливим і найбільш зворушливим моментом заходу стало відкриття «Дерева Надії». Це символічна інсталяція, яка стала місцем пам’яті та віри. Це дерево не шелестітиме зеленим листям, а зберігатиме імена тих, чиї сліди губляться між небом і землею. Імена тих, хто зник в тумані війни, але ні на мить не зникає у думках, у щоденних молитвах рідних.

На гілки дерева рідні вішали металеві жетони з іменами зниклих героїв України. Кожен такий жетон, що брязкає на вітрі, — це не просто метал. Це нагадування про те, що за кожним прізвищем стоїть людина, на яку чекають вдома, та подвиг, який не має бути забутим.

Відтепер Дерево Надії є невід’ємною частиною нашої громади, воно чекає, так само, як чекає кожен із нас.

Учасники акції закликали не зупиняти боротьбу за повернення кожного українця. Доки останній воїн не повернеться до своєї родини — ми маємо бути їхнім голосом.

«Ми не маємо права звикати до тиші. Наші люди мають бути вдома».

Не забуваємо, чекаємо, боремось разом.