Сьогодні, 22 листопада, у селищі Великий Бичків ми зібралися на мітинг-реквієм, щоб вшанувати пам’ять мільйонів наших співвітчизників — невинних жертв Голодоморів.

Ми схилили голови перед мільйонами українців, загиблих унаслідок штучних голодів 1921–1923, 1932–1933 та 1946–1947 років. Перед тими, чиї життя були обірвані не стихією і не неврожаєм, а свідомо організованим злочином тоталітарного режиму — злочином, метою якого було знищення українців як народу.

Це була тиха смерть. Без пострілів. Але з нестерпним болем.
Біль, який передається з покоління в покоління, у пам’яті родин та у нашій історії.

Великобичківська громада разом з усією країною долучилася до загальнонаціональної хвилини мовчання та всеукраїнської акції «Запали свічку пам’яті».

Світло цієї свічки — це не просто полум’я.
Це символ нашої пам’яті, нашого болю і нашої незламності.

Пам’ять про Голодомор — це не лише про минуле.
Це наш обов’язок перед мільйонами загиблих і перед майбутніми поколіннями — пам’ятати, говорити правду й не дозволити ніколи більше повторитися такому злочину.

Запрошуємо всіх мешканців громади запалити свічки на підвіконнях — як знак нашої спільної пам’яті, скорботи та єдності.
Бо поки горить свічка — живе пам’ять.
А поки живе пам’ять — живе Україна.