Тепло в оселях під час війни — це не про комфорт. Це про безпеку, про життя людей і про стійкість міста.

НКРЕКП планує з 1 січня підвищити тариф на розподіл газу для підприємств. Для Харкова й інших прифронтових громад це створює критичні ризики для проходження опалювального сезону. Бо для теплопостачальних підприємств це — витрати, які вони фізично не можуть «проковтнути», не зламавши всю систему.

А тепер — головне, про що маємо говорити чесно. Борги підприємств, які постачають людям тепло і гарячу воду, і так ростуть. А з запланованою зміною тарифу – зростуть ще на сотні мільйонів. Обіцяних компенсацій з боку держави, принаймні Харків, не бачив уже кілька років. І це не емоція — це реальність наших фінансів та наших рахунків.

Що це означає на практиці? Якщо витрати збільшуються, а компенсацій немає, підприємства будуть змушені «ділитися» цим додатковим навантаженням з іншими. Тобто — підвищувати тарифи для юридичних осіб. Тож під цей черговий удар попаде й бізнес, якому й так важко: війна, ризики, падіння попиту, дорогі кредити, логістика. Ми не маємо права добивати тих, хто тримає економіку і робочі місця.

Для місцевих бюджетів це означає ще одне неминуче навантаження. Для людей — ризик залишитися без стабільного тепла взимку. Для країни — мінус у стійкості, яку ми зараз зобов’язані берегти.

Як голова Асоціації прифронтових міст і громад я звернувся до Уряду з вимогою спільно з НКРЕКП знайти рішення: відтермінувати заплановані зміни тарифної політики та забезпечити реальну підтримку підприємств теплової енергетики — у прифронтових регіонах і по країні загалом.

Держава має зробити відповідальний крок: зберегти тепло, зберегти людей, зберегти економіку. Комунальні експерименти під час війни — недоречні. Нам потрібні рішення для розвитку, а не додаткові ризики.