Уся Європа вкрита шрамами концтаборів – від Аушвіца до Треблінки. Вся Україна пронизана цим болем: Бабин Яр у Києві, Богданівка на Миколаївщині, Янівський табір у Львові. І наш незагоєний шрам тут, у Харкові, – Дробицький Яр.

Голокост став межею, за якою людство побачило справжню ціну ненависті й байдужості. Він показав, як знецінення права на життя, підкріплене ідеологією та страхом, здатне перетворитися на системне знищення. Бо там, де зникає повага до людини, зникають і будь-які моральні обмеження.

Тож памʼять про цю страшну трагедію зобов’язує всіх нас діяти в імʼя людської гідності. Вона вимагає особистої відповідальності кожного – у словах, у рішеннях, у здатності протистояти несправедливості. Бо тільки така відповідальність формує внутрішню силу суспільства, яке не сприймає зло як норму і не дозволяє темряві брати гору.

І саме тому темрява ніколи не є всесильною. Вона відступає там, де люди самі є джерелом світла, підтримують одне одного і свідомо обирають бік правди та цінностей.

Світла пам’ять жертвам катів минулого століття! Честь і слава тим, хто просто зараз захищає наше право бути українцями і жити у вільній країні! Під мирним небом. На своїй землі.