У передноворічні дні, коли календар наближав чергову межу року, для деяких родин час зупинився — його розірвав біль втрати і тиша, що приходить разом із горем.
30 грудня 2025 року чорна звістка обпекла серця родини Гончарових із селища Інгулецьке: внаслідок артилерійського обстрілу, під час несення бойового чергування в районі міста Херсон, загинув солдат Гончаров Ігор Віталійович. Тяжке поранення не залишило нашому захисникові жодного шансу на життя.
Ігор Віталійович народився 6 липня 1994 року в смт Балахівка Петрівського району Кіровоградської області (нині — селище Інгулецьке Олександрійського району). Тут, серед щирих і працьовитих людей, минули його дитинство й юність, тут він формувався як людина з відкритим серцем і міцним характером.
Навчався у Балахівській загальноосвітній школі, де здобув повну середню освіту. У 2013 році закінчив Професійний гірничий ліцей міста Комсомольська, опанувавши професії слюсаря з ремонту автомобілів та водія автотранспортних засобів категорій «В» і «С».
Трудовий шлях розпочав ще у 2012 році на Полтавському гірничо-збагачувальному комбінаті. Згодом працював у приватному підприємстві «Хорт», Центральноукраїнському професійному училищі соціальної реабілітації, ПрАТ «ЦГЗК». Скрізь його знали як сумлінного, відповідального працівника і надійну людину.
У мирному житті Ігор був працьовитим, життєрадісним і щирим. Любив рибалку, техніку, умів радіти простим речам і завжди був готовий прийти на допомогу. Мав багато планів на майбутнє — на життя під мирним небом, поруч із родиною. Разом із цивільною дружиною Іриною вони виховували двох п’ятирічних синочків — Артемка та Дмитрика, для яких тато був опорою, прикладом і цілим світом. Та війна безжально обірвала ці мрії…
16 липня 2025 року Ігор підписав контракт і став до лав захисників України. Він пішов на війну, щоб боронити свою дружину, двох маленьких синів, родину, друзів і рідну землю. Пішов не з примусу, а з усвідомленням обов’язку й честі.
Його батько, Віталій Семенович, та брат, Микола Віталійович, також захищають Україну від навали окупантів.
30 грудня 2025 року життя мужнього воїна, Гончарова Ігоря Віталійовича, обірвалося. Йому назавжди 31 рік…
Світла пам’ять про земляка-захисника назавжди залишиться в серцях усіх, хто його знав, — як про добру, щиру, працьовиту людину, відданого чоловіка й батька, справжнього воїна, який до останнього подиху захищав Україну.
Петрівська селищна рада та вся громада висловлюють щирі співчуття родині, близьким і побратимам загиблого Героя.
Нехай душа воїна спочине з миром, а родині вистачить сили й мужності пережити біль утрати.
Вічна пам’ять і вічна слава Воїну.
Герої не вмирають.