У свої 90 років Михайло Ломага із села Брід ще пише книжки

28 жовтня 2025 року красні 90 років відзначив Михайло Ломага із села Брід Іршавської міської територіальної громади. Особливого представлення ювіляр не потребує, бо його добре знають, як у селі, так і в громаді й області. Ще б пак, все життя пропрацював фельшером в селі. Знаний і як письменник – у його творчому доробку 18 книжок.
Тому 28 жовтня в будинку іменинника, де мешкає із сином, двері не зачинялися. Вітали педагоги, вихователі, медики, сусідки тощо. З подарунками завітали й очільник Іршавської громади Віктор Симканинець, староста Брідського старостату Іван Зем’янський, голова правління Іршавської райспоживспілки Сергій Лупак, голова Іршавської районної ветеранської організації України Петро Король, місцевий священник Юрій Павлович.
«Шановний Михайле Васильовичу, радий, що такі потужні люди мешкають у нашій громаді. Щиро вітаю та бажаю здоров’я й добра, благодаті та миру. Михайле Васильовичу, пишіть і творіть й надалі. Бажаю натхнення в цій справі». М. Ломага як літератор і прозаїк отримав Почесну грамоту від Департаменту культури Закарпатської ОДА/ОВА за підписом директора Євгена Тищука «за багаторічну сумлінну працю та активну участь у громадсько -культурному житті краю».
Нині 90-річний іменинник живе творчістю, хоча медичними порадами теж ділиться залюбки. Цьогоріч в лютому в залі Публічної бібліотеки Іршавської міської ради М. Ломага презентував з успіхом книжку «Культура і побут селян Карпатського краю. Перша половина XX століття». Активно працює над книгою про рідне село Брід, Іршавський хор ветеранів, у планах – видання про футбол Іршавщини. Любов до письма у пана Михайла з’явилася давно, дописував в газети. В його творчому доробку, як ми вже згадували, 18 книжок. Серед них й художні твори, й своєрідна документалістика («Кооператори Іршавщини», «Ветерани медицини Іршавщини» тощо). Сам надає перевагу читанню творів закарпатців Михайла Томчанія, Петра Скунця.
Внучка Маргарита зізнається, що радіє з того, що дідусь активний й постійно чимось зайнятий: «Дідик сам шукає спонсорів, робить презентації. Дуже добре, що пише, бо він тим жиє». Додає, що й роль дідуся й прадідуся виконує вправно. Не раз готував млинці й відправляв у школу правнуків. А ще він – добрий газда, любить працювати на землі, відвідує церкву.
Сам Михайло Ломага з цікавістю ділиться спогадами про роботу сільського фельшера, який повинен був знати все: й зуб вирвати, й прийняти пологи, й зупинити кровотечу. Дбали про здоров’я односельчан разом із дружиною, яка теж мала медичну освіту (нині покійною). Ба більше, фельшерсько – акушерський пункт знаходився у подвір’ї Ломаг. Поділився ювіляр й про те, що колись виношував мрію стати священником, але доля склалася інакше. Не шкодує.
На завершення традиційно цікавимося секретом довголіття. «Знаєте, моя мамка теж була довгожителькою, померла у віці 88 років. Я їм здорову їжу: пасулю з капустою, крумплі, токан, – розповідає іменинник. – Думаю, що дуже важливо постійно рухатися. Я багато ходжу, люблю гуляти по селу, часто їжджу в Іршаву». Тож життя триває й як написано на іменному торті, який зготували у формі книги, «Далі буде…».