У скорботі Гощанська громада, Олександріївська громада, у скорботі селище Гоща та село Боянівка… У скорботі — вся Україна.

Сьогодні провели в останню дорогу до місця вічного спочинку загиблого в боях з російськими окупантами Захисника України — Івана Михайловича Семенюка.

Старший солдат Іван Семенюк народився 21 травня 1997 року в селі Боянівка Олександріївської громади у родині Ірини та Михайла Семенюків. Зростав разом із братами Володимиром і Петром.

У рідному селі Іван закінчив середню школу. Після цього навчався у Міжнародному економіко-гуманітарному університеті та Рівненському державному гуманітарному університеті, де здобув фах учителя фізичної культури та тренера.

Згодом Іван одружився з коханою Катериною. Молода сім’я переїхала до селища Гоща, де у подружжя народилися двоє синів — Дмитро та Павло.

У мирному житті Іван працював у місті Рівне на меблевій фабриці.
Захоплювався спортом, зокрема футболом – грав у складі команди з Гощі, неодноразово виборював перемоги.

У травні 2024 року Івана Семенюка було мобілізовано до лав Збройних Сил України. Він проходив службу на посаді старшого навідника 1-го мінометного взводу 104-ї окремої бригади територіальної оборони «Горинь».

«Він жив мріями, будував плани на майбутнє, але війна обірвала його шлях. Перебуваючи на службі, завжди поспішав додому – до родини, яку безмежно любив. Світлий, добрий, чесний та працьовитий, вірний своєму слову й обіцянці, Іван завжди виконував задумане. Саме таким у пам’яті рідних та близьких навічно залишиться наш Герой», – розповіла дружина Захисника.

На жаль, 20 січня 2026 року, мужньо виконуючи військовий обов’язок, захищаючи населений пункт на Куп’янському напрямку, Іван Семенюк загинув.

Світлий, добрий, чесний та працьовитий. Вірний своєму слову, обіцянці Іван завжди виконував задумане. Саме таким в пам’яті рідних та близьких залишиться навічно наш Герой.

Воїна провели в останню путь з військовими почестями — під звучання Гімну України та залпи почесної варти.

Світла пам’ять, тобі Герою, та вічна слава.