Ціна життя на рідній землі: чому ми не маємо права забути 1932-1933 роки.

Глибока осінь для українців — це не лише час підбиття підсумків року, а й період глибокої скорботи. Щорічно у четверту суботу листопада Україна та світ завмирають у хвилині мовчання, згадуючи одну з найстрашніших трагедій ХХ століття — Голодомор.

Для мешканців Роздільнянського району, як і для всієї країни, події 1932-1933 років закарбовані чорними літерами в національній пам’яті. Це був час, коли штучно організований масовий голод перетворився на зброю масового знищення, забравши життя мільйонів українців просто на їхній родючій землі.

З кожними роковинами ми відчуваємо, як невблаганно спливає час. Знайти живих очевидців тієї катастрофи стає дедалі важче — тим, хто дитиною бачив це жахіття на власні очі, сьогодні вже далеко за дев’яносто.

Саме тому на сучасне покоління покладається особлива місія — не дати згаснути пам’яті. Наш обов’язок — стати голосом тих, хто не вижив, і дбайливо передати правду наступним генераціям. Адже спільна історична пам’ять — це той фундамент, який гуртує націю, робить нас сильнішими та мудрішими перед обличчям нових викликів.

Мільйони людських життів — це та надзвичайно висока ціна, яку наш народ заплатив за саме право існувати на своїй землі.
У день пам’яті закликаємо кожного долучитися до Всеукраїнської акції «Запали свічку». О 16:00 запаліть вогник на підвіконні. Нехай це маленьке світло стане символом нашої скорботи, поваги та вічної пам’яті про безневинно убієнних жертв голодоморів.

Схилімо голови в молитві та пам’ятаймо.